В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Х
Химия
Д
Другие предметы
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
М
Музыка
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
У
Українська література
Р
Русский язык
Ф
Французский язык
П
Психология
О
Обществознание
А
Алгебра
М
МХК
Г
География
И
Информатика
П
Право
А
Английский язык
Г
Геометрия
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
iarik2008
iarik2008
24.03.2020 06:55 •  История

Який наслідок аграрної реформи відображено на карикатурі ? що саме хотів підкреслити автор карикатури ? ​

Показать ответ
Ответ:
Ангелина0611
Ангелина0611
07.04.2021 17:52

заглядывая назад, многие с интересом изучают методы воспитания детей в древней руси. их отголоски дошли до наших дней. некоторые  семьи  чтят традиции своих предков и их из поколения в поколение, воспитывая своих отпрысков.

основным моментом древности было то, что детки воспитывались в больших семьях, вырастая среди разных поколений. особое  внимание  уделялось почитанию старших и, конечно же, роль отца семейства была главной.

дети воспитывались в строгости, беспрекословно должны были слушаться своего отца, поскольку за непослушание их ждала «хорошая трепка» – это про кнут и розги.

мужчина  в доме  был важной персоной. его уважали и дети, и взрослые, он следил за благосостоянием семьи и воспитанием своих отпрысков. это были его прямые обязанности.

для молодого поколения были установлены определенные правила. даже если отец был слишком строг и недостаточно справедлив со своим чадом, это не должно было критиковаться.

считалось, что сыновья и дочери  должны выполнять волю своих родителей, какой бы она ни была. это придавало авторитет старшему поколению. дети изучали обычаи предков и продолжали дело своих родителей.

современные взгляды на воспитание тех дней несколько своеобразны. в древней руси детство рассматривалось, как начало взросления. малышей  рано начинали приучать по дому, заботиться о младших братьях и сестрах, работать в поле.

интересным фактом можно назвать «кормильство», т. е. своеобразный метод воспитания, когда старшего  дошкольника  княжьего рода отдавали на воспитание в одну из выбранных семей из числа знати.

в обязанности «кормильца» входило наставническое воспитание своего воспитанника с целью воспитать в нем воинственные качества, сделать и умственно сильным, привлечь к делам княжества.

одним из примеров такой формы воспитания княжича может быть сын игоря и ольги – князь святослав. из известно об этом человеке, как о смелой целеустремленной личности, имевшей немало положительных качеств и умений для государством.

еще одной формой воспитания было наставничество родного дяди (брата матери) – «дядьки», а детей сестры воспитывал отец ребенка. проще говоря, дядьки занимались воспитанием своих племянников, которые были их первыми . таким способом был воспитан сын князя святослава – владимир, наставником которого был прославившийся его родной дядя добрыня.

другой способ – «кумовство», при котором был избран духовно-нравственный наставник-воспитатель детишек  в родительской семье. княжичей, воспитанных «кумовством» называли «пестунами». в древней руси, именно эта форма воспитательного наставничества была самой распространенной в феодальной среде.

простые семьи сами воспитывали своих отпрысков, обучая делам и сельскохозяйственным работам. некоторые семьи отдавали свое чадо в подмастерья, чтобы их обучали разным ремеслам.

0,0(0 оценок)
Ответ:
mon13
mon13
05.08.2022 13:32
Вумовах становлення української державності, розгортання державотворчих процесів, становлення громадянського суспільства і правової держави, логічним і цілком закономірним виглядає інтерес сучасних дослідників до проблем джерелознавства і історіографії київської русi як першої інституційної форми існування української державності, звернення до напрацювань науковців попередніх поколінь. взагалі до наших днів з історії київської русі нагромаджено величезний масив літератури і в ньому непросто зорієнтуватися навіть фахово підготовленому історику. ситуація ускладнюється ще й тим, що маючи в своєму розпорядженні велику кількість опублікованих думок, концепцій, поглядів і суджень, історик творить черговий, власний синтез, не досліджуючи предмет, а вибираючи з літератури ті думки й факти, які більше узгоджуються з його схемою та його баченням минулого. не можна не враховувати і те, що накопичення історичних думок, концепцій відбувалося впродовж різних епох і в умовах різних ідеологій, інколи корпоративних, інколи офіціозних, від яких наука, хоч би як вона цього прагнула, не завжди могла бути вільною. в зв’язку з цим метою нашого дослідження являється спроба перегляду ідеологічних нашарувань в різних істориків різних епох, розкриття найбільш цінних думок і концепцій, які впливали на стан наукової розробки проблеми князівських з’їздів. об’єктом нашої наукової розвідки виступає складна діалектично взаємопов’язана сукупність інформаційних, правових, ідеологічних, економічних та інших чинників, що детермінували процес історичного пізнання, окреслювали мету, можливості та перспективи наукової розробленості питання князівських з’їздів. предметом нашого дослідження являється проблема наукових досліджень князівських з’їздів в дореволюційній, радянській, діаспорній та сучасній історичній науці, висвітлення основних тенденцій та наукових досягнень кожного етапу історичних досліджень та окреслення перспектив для дослідження даної проблеми в майбутньому. розкриваючи предмет дослідження, ми ставимо перед собою наступні завдання: визначити ступінь наукової розробки даної проблеми; розробити основні тенденції історичних досліджень нашої проблеми в хіх – хх ст.; дослідити внесок у розробку даної проблеми дореволюційних, радянських, діаспорних та сучасних істориків; встановити суб’єктивні та об’єктивні чинники, що впливали на розвиток наукових досліджень проблеми князівських з’їздів; висвітлити суб’єктивні міркування істориків хіх – хх ст. щодо князівських з’їздів та їх значення в процесі формування державності україни-руси; окреслити перспективи наукових досліджень проблеми князівських з’їздів в подальшому. хронологічні межі нашого наукового дослідження охоплюють хіх – поч. ххі ст., так як саме на цей час припадає активний розвиток історичних досліджень князівських з’їздів, виникають народницький, консервативний, націонал-державницький, радянський напрями в українській історичній науці, в рамках яких і ведуться дослідження різних проблем давньої і середньовічної, нової та новітньої історії україни.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: История
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота