Яка битва відсунула падіння Візантії на 50 років ?
Объяснение:
Оборона Константинополя (грец. Ἅλωσις τῆς Κωνσταντινουπόλεως, Halōsis tēs Kōnstantinoupoleōs) — битва, що відбувалася між християнською Візантійською та ісламською Османською імперіями за володіння Константинополем. Почалася 6 квітня з облоги візантійської столиці турками-османами під командуванням султана Мегмеда II. Православних захисників, яких очолював імператор Костянтин XI, підтримали католицькі держави Венеції, Генуї та Святий Престол. Облога міста тривала 53 дні. 29 травня 1453 року, завдяки артилерії, мусульманські війська взяли Константинополь штурмом. Його падіння поклало край існуванню Візантійської імперії, перервало 1500-літню греко-римську традицію регіону й завдало великого удару по європейському християнському світу, насамперед православ'ю. Османи перенесли свою столицю до Константинополя, який перейменували на Стамбул. Перемога утвердила турецьке панування в східному басейні Середземномор'я та Балканах. У європейській історіографії падіння Константинополя вважається епохальною подією, що завершує добу середньовіччя. В турецькій традиції називається завоювання Стамбулу (тур. İstanbul'un Fethi).
К середине XV в. великий московский князь был
самым могущественным правителем на Руси. Но всё
же ему принадлежало ещё не более половины терри-
тории Северо-Восточной Руси. Новгород, Псков,
Тверь, Рязань, Ростов, Ярославль сохраняли свою
независимость, хотя великий князь считался их вер-
ховным правителем.
Большинство этих земель были присоединены к
Московскому княжеству в период правления сына Ва-
силия II Тёмного, Ивана III (1462-1505), талантли-
вого, умного, властного, жёсткого политического дея-
теля. Ещё будучи подростком, Иван стал заправить-
лем своего слепого отца, возглавлял войска в походах.
В самом начале правления он присоединил Ро-
стовское и Ярославское княжества. Однако особое
значение Иван III придавал усилению своего влия-
ния в Новгороде.
В среде новгородских бояр шла борьба двух груп-
пировок. Часть знати, объединившаяся в
посадника Марфы Борецкой и её сыновей, считала,
что сохранить вольности можно, только опираясь на поддержку Ве-
ликого княжества Литовского. Другие бояре выступали за тесные
связи с Москвой и надеялись, что при хороших отношениях с ве- ликим князем Новгородская
республика останется самосто-
ятельной.
1471 г. группировка Бо-
рецких, взяв верх, от имени
Новгорода заключила договор
c великим литовским князем
Казимиром IV (который был ипольским королём) о признании его своим князем. Узнав об этом,
Иван III собрал полки всех подчинённых Москве земель и двинулся
на Новгород. Поход имел религиозный характер, ведь новгородцы
перешли под власть католического правителя. В июле 1471 г. на
реке Шелони московские войска под командованием князя Даниила
Холмского (служившего в Москве выходца из рода тверских князей)
наголову разбили в несколько раз превосходившее их по численно-
сти новгородское ополчение. Иван III заключил с Новгородом до-
говор. Город сохранил независимость, но заплатил Москве значи-
тельную сумму денег и отказался от контактов с литовским князем.
В конце 1477 г. Иван III, воспользовавшись незначительным по-
водом, организовал новый поход на Новгород, В январе 1478 г. са-
мостоятельность города была ликвидирована, вече распущено, а ве-
чевой колокол увезён в Москву. Выборных посадников и тысяцких
заменили московские наместники.
Объяснение:
Яка битва відсунула падіння Візантії на 50 років ?
Объяснение:
Оборона Константинополя (грец. Ἅλωσις τῆς Κωνσταντινουπόλεως, Halōsis tēs Kōnstantinoupoleōs) — битва, що відбувалася між християнською Візантійською та ісламською Османською імперіями за володіння Константинополем. Почалася 6 квітня з облоги візантійської столиці турками-османами під командуванням султана Мегмеда II. Православних захисників, яких очолював імператор Костянтин XI, підтримали католицькі держави Венеції, Генуї та Святий Престол. Облога міста тривала 53 дні. 29 травня 1453 року, завдяки артилерії, мусульманські війська взяли Константинополь штурмом. Його падіння поклало край існуванню Візантійської імперії, перервало 1500-літню греко-римську традицію регіону й завдало великого удару по європейському християнському світу, насамперед православ'ю. Османи перенесли свою столицю до Константинополя, який перейменували на Стамбул. Перемога утвердила турецьке панування в східному басейні Середземномор'я та Балканах. У європейській історіографії падіння Константинополя вважається епохальною подією, що завершує добу середньовіччя. В турецькій традиції називається завоювання Стамбулу (тур. İstanbul'un Fethi).