Зовнішньополітичний курс гетьмана Івана Виговського сильно не відрізнявся від концепту Богдана Хмельницького. Суть полягала у продовженні національно-визвольної боротьби задля досягнення повної незалежності для Української держави. Паралельно із цим, гетьман жадав вивести батьківщину на міжнародну арену, як сильного та рівного актора.
У 1657 році, на засіданні Генеральної ради в Корсуні, І. Виговський укладає договір зі шведським послом. Суть домовленості полягала у побудові нового шведсько-українського військово-політичного блоку (союзу). Його метою стала гарантія територіальної цілісності та незалежності Української держави. Цього ж дня, гетьман прийняв послів й з інших місць, як-от: Австрії, Польщі, Туреччини, Молдавії та Валахії. Що стосується перемовин та їх результатів, Генеральна рада вирішила знову стати союзниками із Туреччиною та Кримським ханством. Щодо Польщі був укладений мирний договір.
Однак, варто зазначити, що Іван Виговський через прагнення дипломатичних відносин та через призму слабкості Української держави, прагнув не вступати у конфронтацію з Москвою. Тому, він відправив свою делегацію із повідомленням про нового гетьмана. Щоправда, його довгий час не визнавали гетьманом. Взамін цьому, в Москві вимагали багатьох поступок, а саме: вільний вхід до ряду міст, де будуть правити московські намісники (Чернігів, Переяслав, Ніжин). Гетьман зголосився на це із думкою про те, що набіги Москви припиняться.
Зовнішньополітичний курс гетьмана Івана Виговського сильно не відрізнявся від концепту Богдана Хмельницького. Суть полягала у продовженні національно-визвольної боротьби задля досягнення повної незалежності для Української держави. Паралельно із цим, гетьман жадав вивести батьківщину на міжнародну арену, як сильного та рівного актора.
У 1657 році, на засіданні Генеральної ради в Корсуні, І. Виговський укладає договір зі шведським послом. Суть домовленості полягала у побудові нового шведсько-українського військово-політичного блоку (союзу). Його метою стала гарантія територіальної цілісності та незалежності Української держави. Цього ж дня, гетьман прийняв послів й з інших місць, як-от: Австрії, Польщі, Туреччини, Молдавії та Валахії. Що стосується перемовин та їх результатів, Генеральна рада вирішила знову стати союзниками із Туреччиною та Кримським ханством. Щодо Польщі був укладений мирний договір.
Однак, варто зазначити, що Іван Виговський через прагнення дипломатичних відносин та через призму слабкості Української держави, прагнув не вступати у конфронтацію з Москвою. Тому, він відправив свою делегацію із повідомленням про нового гетьмана. Щоправда, його довгий час не визнавали гетьманом. Взамін цьому, в Москві вимагали багатьох поступок, а саме: вільний вхід до ряду міст, де будуть правити московські намісники (Чернігів, Переяслав, Ніжин). Гетьман зголосився на це із думкою про те, що набіги Москви припиняться.