ответ:1922 г. – в Италии Национальная фашистская партия, возглавляемая Бенито Муссолини, проводит марш на Рим (марш на Рим) с требованиями передачи власти фашистам. В итоге король Виктор-Эммануил II, вынужденный уступить давлению, назначает Муссолини премьер-министром.
1926 г. – в Португалии военные при поддержке консервативно настроенной части общества проводят государственный переворот, конечным итогом которого стало установление авторитарного политического режима под названием Новое государство.
1933 г. – к власти в Германии приходит Национал-социалистическая немецкая рабочая партия (НСДАП) во главе с Адольфом Гитлером. НСДАП, имевшая в 1920-е годы на своем счету неудачную попытку военного переворота
1934 г. – во Франции фашистские партии предпринимают попытку штурма Бурбонского дворца, который служил местом заседаний Национальной Ассамблеи
Причины популярности фашистских партий
• Многие жители Европы были разочарованы в идеях парламентаризма и демократии, так как существующие политические системы часто оказывались не в состоянии решить государственные проблемы (например, в период мирового экономического кризиса), а сильная власть рассматривалась как альтернатива многопартийной системе, в рамках которой отсутствие политического консенсуса между различными силами приводит к постоянным кризисам и препятствует стабильному развитию.
• Многие из европейских стран не имели длительных демократических традиций, поэтому значительная часть их жителей не стремилась защищать демократические ценности и была готова предоставить всю полноту власти одной политической силе.
• Фашистские партии умело строили свою риторику вокруг чувства национальной гордости, защиты традиционных ценностей и т. д.
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
ответ:1922 г. – в Италии Национальная фашистская партия, возглавляемая Бенито Муссолини, проводит марш на Рим (марш на Рим) с требованиями передачи власти фашистам. В итоге король Виктор-Эммануил II, вынужденный уступить давлению, назначает Муссолини премьер-министром.
1926 г. – в Португалии военные при поддержке консервативно настроенной части общества проводят государственный переворот, конечным итогом которого стало установление авторитарного политического режима под названием Новое государство.
1933 г. – к власти в Германии приходит Национал-социалистическая немецкая рабочая партия (НСДАП) во главе с Адольфом Гитлером. НСДАП, имевшая в 1920-е годы на своем счету неудачную попытку военного переворота
1934 г. – во Франции фашистские партии предпринимают попытку штурма Бурбонского дворца, который служил местом заседаний Национальной Ассамблеи
Причины популярности фашистских партий
• Многие жители Европы были разочарованы в идеях парламентаризма и демократии, так как существующие политические системы часто оказывались не в состоянии решить государственные проблемы (например, в период мирового экономического кризиса), а сильная власть рассматривалась как альтернатива многопартийной системе, в рамках которой отсутствие политического консенсуса между различными силами приводит к постоянным кризисам и препятствует стабильному развитию.
• Многие из европейских стран не имели длительных демократических традиций, поэтому значительная часть их жителей не стремилась защищать демократические ценности и была готова предоставить всю полноту власти одной политической силе.
• Фашистские партии умело строили свою риторику вокруг чувства национальной гордости, защиты традиционных ценностей и т. д.
Подробнее - на -
Объяснение:
Объяснение:
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.