Вобстановке интриг, междуусобиц и распрей рос будущий царь всея руси иван vi, оставшийся в 3 года без отца и в неполных 7 лет без матери. таким образом с самого раннего детства иван попал в жуткую атмосферу жестокости, непрекращающихся интриг, смертельной борьбы за власть. борьба вокруг престола, бесконечные заговоры, жестокость не могли не оставить след в душе рано осиротевшего ребенка, который был от природы впечатлительным, уязвимым, ранимым и беззащитным. рожденный с пылкой душою, редким умом, особенною силою воли он не получил должного воспитания, которое усовершенствовало бы в нем дары природы. рано лишенный отца и матери, не имевший доброго наставника, отданный на волю буйных вельмож, ослепленных безрассудным властолюбием, иван рос по его собственному выражению в небрежении. бояре мало заботились о воспитании ивана и его брата: занятые своими делами они содержали братьев в унижительной для князей бедности. дети терпели порой нужду даже в одежде и пище. в присутствии ивана, бояре беззастенчиво оскорбляли память родителей, на что он болезненно реагировал, не обращали внимания на его пожелания и просьбы; случалось, чуть ли не у него на глазах убивали его друзей и покровителей, принадлежавших к другому лагерю. с. м. соловьев писал: окруженный людьми, которые не обращали на него внимания, оскорбляли его, в своих борьбах не щадили друг друга, позволяли себе в его глазах насильственные поступки, иоанн привык не обращать внимания на интересы других, привык не уважать человеческого достоинства, не уважать жизнь человека. подобное детство могло искалечить психику любого ребенка, и иван iv не стал исключением, в нем развились чувства одиночества, досады и . несмотря на перечисленные выше малопривлекательные черты характера, иван iv отличался наблюдательностью, имел великолепную память, гибкий ум.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
певний час був васалом золотої орди.