З Давньою Ассирією пов'язані: * варни: брахмани, кшатрії, вайшья та шудри;
санскрит;
Індська цивілізація (цивілізація долини Інду) та держава Маур’їв;
Ведійська цивілізація (арійська цивілізація, цивілізація долини Гангу);
Цинь Шихуанді;
конфуціанство та Конфуцій;
теракотова армія із неживих людей у формі скульптур;
Хаммурапі;
ворота богині Іштар та Висячі Сади Семіраміди;
бог Мардук;
Кір Великий та Дарій І Великий;
храм Соломона;
Угаріт, Бібл, Сідон і Тір;
бог Яхве;
Саул, Давид та Соломон;
зиккурат;
«Фінікова пальма»;
клинопис;
колісниця;
індуїзм; «Веди» та «Рігведи»;
Брахма, Вішна, Шива та Будда;
колонізація;
Карфаген.
З Давньою Персією пов'язані: *
варни: брахмани, кшатрії, вайшья та шудри;
санскрит;
Індська цивілізація (цивілізація долини Інду) та держава Маур’їв;
Ведійська цивілізація (арійська цивілізація, цивілізація долини Гангу);
Цинь Шихуанді;
конфуціанство та Конфуцій;
теракотова армія із неживих людей у формі скульптур;
Хаммурапі;
ворота богині Іштар та Висячі Сади Семіраміди;
бог Мардук;
Кір Великий та Дарій І Великий;
храм Соломона;
Угаріт, Бібл, Сідон і Тір;
бог Яхве;
Саул, Давид та Соломон;
зиккурат;
«Фінікова пальма»;
клинопис;
колісниця;
індуїзм; «Веди» та «Рігведи»;
Брахма, Вішна, Шива та Будда;
колонізація;
Карфаген.
З Давньою Індією пов'язані: *
варни: брахмани, кшатрії, вайшья та шудри;
санскрит;
Індська цивілізація (цивілізація долини Інду) та держава Маур’їв;
Ведійська цивілізація (арійська цивілізація, цивілізація долини Гангу);
Цинь Шихуанді;
конфуціанство та Конфуцій;
теракотова армія із неживих людей у формі скульптур;
Хаммурапі;
ворота богині Іштар та Висячі Сади Семіраміди;
бог Мардук;
Кір Великий та Дарій І Великий;
храм Соломона;
Угаріт, Бібл, Сідон і Тір;
бог Яхве;
Саул, Давид та Соломон;
зиккурат;
«Фінікова пальма»;
клинопис;
колісниця;
індуїзм; «Веди» та «Рігведи»;
Брахма, Вішна, Шива та Будда;
колонізація;
Карфаген.
З Давнім Китаєм пов'язані: *
варни: брахмани, кшатрії, вайшья та шудри;
санскрит;
Індська цивілізація (цивілізація долини Інду) та держава Маур’їв;
Ведійська цивілізація (арійська цивілізація, цивілізація долини Гангу);
Цинь Шихуанді;
конфуціанство та Конфуцій;
теракотова армія із неживих людей у формі скульптур;
Хаммурапі;
ворота богині Іштар та Висячі Сади Семіраміди;
бог Мардук;
Кір Великий та Дарій І Великий;
храм Соломона;
Угаріт, Бібл, Сідон і Тір;
бог Яхве;
Саул, Давид та Соломон;
зиккурат;
«Фінікова пальма»;
клинопис;
колісниця;
індуїзм; «Веди» та «Рігведи»;
Брахма, Вішна, Шива та Будда;
колонізація;
Карфаген.

Гражданская война, по – моему мнению, самая жестокая и кровавая война, ведь в ней сражаются подчас близкие люди, некогда жившие в одной целой, единой стране, веровавшие в одного Бога и придерживавшиеся одних идеалов. Как же происходит так, что родные люди встают по разные стороны баррикад и чем заканчиваются такие войны, мы можем проследить на страницах романа – эпопеи М. А. Шолохова «Тихий Дон». 
В своем романе автор рассказывает нам, как жили казаки привольно на Дону: работали на земле, были надежной опорой русским царям, сражались за них и за державу. Семьи их жили своим трудом, в достатке и уважении. Веселую, радостную, полную труда и приятных забот жизнь казаков прерывает революция. И перед людьми встала незнакомая доселе проблема выбора: чью сторону принять, кому верить – красным, обещающим во всем равенство, но отрицающим веру в Господа Бога; или белым, тем, кому служили верой и правдой еще их деды и прадеды. Но нужна ли народу эта революция и война? Зная, какие жертвы нужно будет принести, какие трудности преодолеть, народ, наверное, ответил бы отрицательно. Мне кажется, никакая революционная необходимость не оправдывает всех жертв, сломанных жизней, разрушенных семей. И вот, как пишет Шолохов, «в смертной драке брат идет на брата, сын на отца». Даже Григорий Мелехов, главный герой романа, ранее противившийся кровопролитию, сам легко решает чужую участь. Конечно, первое убийство человека г лубоко и больно поражает его, заставляет провести немало бессонных ночей, но война делает его жестоким. «Я сам себе страшный стал…В душу ко мне глянь, а там чернота, как в пустом колодезе»,- признается Григорий. Жестокими стали все, даже женщины. Вспомнить хотя бы сцену, когда Дарья Мелехова без раздумий убивает Котлярова, считая его убийцей своего мужа Петра. Однако не все задумываются над тем, ради чего проливается кровь, каков смысл войны. Неужели «на потребу богатым гонят на смерть»? Или же отстаивать права, общие для всех, смысл которых не очень – то понятен народу. Простой казак может только видеть, что война эта становится бессмысленной, ведь нельзя же воевать за тех, кто грабит и убивает, насилует женщин и поджигает дома. А такие случаи были как со стороны белых, так и со стороны красных. «Все они одинаковы…все они – ярмо на шее казачества», - говорит главный герой. 
На мой взгляд, главную причину трагедии русского народа, затронувшей буквально каждого в те времена, Шолохов видит в драматизме перехода от старого, веками формировавшегося уклада, к новому строю жизни. Сталкиваются два мира: все, что было раньше неотъемлемой частью жизни людей, основой их существования, внезапно рушится, а новое еще нужно принять и привыкнуть к нему. 

Доказательство второй  точки зрения 
— 1-я и 2-я рус­ские армии из­бе­га­ли сра­же­ния с На­по­лео­ном, от­сту­па­ли в глубь стра­ны;
— укло­не­ние от ге­не­раль­но­го сра­же­ния с На­по­лео­ном вы­зы­ва­ло ши­ро­кое не­до­воль­ство в дей­ству­ю­щей армии;
— в при­двор­ных кру­гах раз­де­ля­ли это не­до­воль­ство, об­ви­няя М.Б. Барк­лая де Толли в сла­бо­сти пат­ри­о­ти­че­ско­го чув­ства, рав­но­ду­шии к судь­бе стра­ны;
Доказательство первой точки зрения
— фран­цуз­ская армия зна­чи­тель­но пре­вос­хо­ди­ла по чис­лен­но­сти рус­скую армию
;— от­ступ­ле­ние было пред­на­ме­рен­ным, с целью за­влечь фран­цуз­скую армию в глубь стра­ны, рас­тя­нуть её тылы
;— в ходе от­ступ­ле­ния 1-я и 2-я рус­ские армии бле­стя­ще ма­нев­ри­ро­ва­ли, не раз ставя в тупик На­по­лео­на и его ге­не­ра­лов;
— уда­лось обес­пе­чить со­еди­не­ние рус­ских армий под Смо­лен­ском, а их даль­ней­шее от­ступ­ле­ние про­ве­сти ор­га­ни­зо­ван­но и пла­но­мер­но