Із наведеного нижче переліку виберіть поняття й терміни, які стосуються соціального устрою, господарського життя, культури України другої половини XIV- початку XVI ст. Війт, воєводство, готика, церква-фортеця, книжкова мініатюра, закріпачення, магістрат, пани, "похожі" селяни, татари, фільварки, цех, шляхта, яничари, ясир, галеракаторга, медресе, магдебурзьке право, султан, хан.
Відповідь оформіть у вигляді таблиці.
История Древнего Рима длилась от основания города Рим в 753 году до н. э. до падения созданной под его началом Римской империи в476 году н. э. Период делится на три основных этапа: царский (середина VIII века до н. э. — 510 год до н. э.), республиканский (509—27 годы до н. э.) и императорский (27 год до н. э. — 476 год н. э.).[2] Продолжением Истории Древнего Рима можно считать также периодДомината в Византии (395—610 годы).
Древний Рим — одна из самых могущественных древних цивилизаций, получившая название от её столицы — Рима. Сильное влияние на становление древнеримской цивилизации оказали культуры этрусков, латинов и древних греков. Пика своего могущества Древний Рим достиг во II веке н. э., когда под его властью оказались народы Северной Африки, Средиземноморья, Европы и Ближнего Востока.
Древний Рим создал культурную почву для европейской цивилизации, оказав определяющее влияние на средневековую и последующую историю. Современному миру Древний Рим подарил римское право, некоторые архитектурные формы и решения (например, крестово-купольную систему) и множество других новшеств (например, водяная мельница). Христианство как вероучение родилось на территории Римской империи. Официальным языком древнеримского государства был латинский, религия в течение большей части периода существования была политеистична, неофициальным гербом империи был золотой орёл (aquila), после принятия христианства появились лабарумы с хризмой.
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.