Зі спогадів венеціанського посла Амброджіо Контаріні: «Це місто |Київ] стоїть на кордоні з Татарією, воно с важливим центром торгівлі, сюди купці з верхньої Русі привозять хутра та інші товари і звідси Вони, збираючись у каравани, йдуть до Кафи, тому що на них часто нападають татари... Його жителі мають звичай працювати з ранку до третьої години дня, після чого йдуть до шинків (caverne), де за- лишаються до ночі». Які важливі риси з життя Києва XV ст. описуе Контаріні? Чи зміниться ваша думка про киян, якщо ви врахуєте, що особли- вість життєвого укладу киян, які вечори проводили у шинках, пов'язана, очевидно, із забороною палити світло у

очень

хелп

1. Установіть хронологічну послідовність подій: вихід друком «Русалки Дністрової»;

створення освітнього «Товариства галицьких греко- католицьких священиків»

у Перемишлі; початок діяльності «Руської трійці» у Львові.

2. Проілюструйте подані твердження, що характеризують євціально-економічне стано-

нище в західноукраїнських землях у першій половині 19 ст.у конкретними фактами.

3 1. Прагнення уряду перетворити західноукраїнські землі на ринок збуту і джере-

ло сировини. М 2. Гальмування урядом розвитку промисловості. 3 3. Посилення

визиеку селян. У) 4. Пасивний опір та гострі соціальні протести селян.

3. Дайте відповіді на залитання: М 1. Заяких обставин греко-католицьке духівництво

перебрало керівництво українцями на Галичині? 1 2. Якою буда роль греко-католи-

шького духівництва в національному відродженні українців? М 3. Що характерне

для економічного становиша західноукраїнських земель? 1) 4. З якими подіями та

постатями пов'язана перша хвиля національного відродження в Галичині та Закар-

патті?

4. Доберіть до імен історичних постатей їхні стислі характеристики: а) М. Шашке-

вич; б). Базилович; в) Л. Кобилиця; г) О. Духнович; д) М. Лучкай.

1. Засновник і керівник першого в Галичині освітнього товариства греко-католиць-

ких священиків, автор першої в Галичині «Граматики» книжної української мови.

2. Закарпатський будитель, автор вірша «Я Русин був, єсм і буду.». 3. Автор шести-

томної «Історії карпатських русинів». 4, Автор першої наукової праці з історі

Закарпаття - «Короткого нарису фундації Федора Коріатовича». 5. Організатор і

лідер «Руської трійці», співавтор і єпіввидавець «Русалки Дністрової». 8. Очільник

селянського руху на Буковині в 40-х рр. 19 ст.

5. Визначаючи внесок «Руської трійці» в розвиток українського національного руху,

І. Франко наголошував, що у трійчан, особливо в М. Шашкевича, задуми були дале-

ко ширшими за просвітницькі; вони прагнули воскресити цілий народ український

до нового життя, духовного і громадського, Доведіть слушнієть думки 1. Франка

уривками з джерел та конкретними прикладами діяльності членів «Руської трійці».

В 70-е годы XIX века один критский купец обнаружил на своем участке подозрительно большие горшки и руины древних построек. Купцу перелопатили весь двор и не напрасно. В результате раскопок был найден знаменитый Кносский дворец, точнее, последняя его версия. Наиболее выдающийся памятник критской архитектуры — Кносский дворец. В греческих мифах он назывался лабиринтом (это слово происходит от термина лабрис — “двойная секира”, — излюбленного изображения в критском искусстве) . Согласно этим легендам, в глубине дворца обитал получеловек-полубык — Минотавр, на съедение которому город Афины ежегодно посылал 7 юношей и столько же девушек. Минотавр был убит, говорится в сказании, афинским героем Тесеем, сыном царя Эгея. По-видимому, миф о Тессе отразил зависимость Аттики от Кносса в начале позднеминойского периода. Кносский дворец, общей площадью около 16 тыс. кв. м, представляющий сложное нагромождение сотен различных помещений, казался грекам-ахейцам зданием, из которого невозможно было найти выход. Слово “лабиринт” с тех пор стало синонимом помещения со сложной системой расположения комнат и коридоров. Археологическими раскопками установлено, что дворец был построен в начале среднеминойского периода и затем многократно расширялся. Во время расцвета минойской культуры дворец имел два или три этажа, не считая подвальных помещений, в которых находились погреба, мастерские, склады продовольствия, оружия, а также темницы. Кносский дворец. Общий план нижнего яруса в позднеминойский период. Парадные помещения дворца состояли из большого и малого “тронных” залов и комнат культового назначения. В предполагаемой женской части дворца были приемная комната, ванные, сокровищница и различные другие помещения. По дворце была проведена широкая канализационная сеть из глиняных труб большого и малого диаметров, обслуживавшая бассейны, ванные и уборные. Во дворце было найдено свыше 2 тыс. глиняных табличек с различными записями. Богатое убранство некоторых комнат, громадное количество изделий из драгоценных металлов, высокохудожественные стопные росписи-фрески, вместительные склады — всё это свидетельствует о том, что дворец был местопребыванием царей — правителей Кносса и всего Крита. Необычными показались ученым и детали дворца. Своеобразными были колонны, получившие в искусствоведении название "иррациональных". Книзу они не расширялись, как в постройках других древних народов, а сужались. Ствол колонн утолщался кверху, где он завершался капителью в форме круглого валика и лежащей на нём квадратной плиты. Нередко колонны были покрыты своеобразным зигзагообразным узором. Ствол их не был уподоблен растительным прототипам египетских опор, повторявших форму тянущихся вверх стеблей папируса или лотоса. В кносской колонне нет сходства с образами живой природы. Зодчий отказался от подражания природе, выступавшей в египетской архитектуре, нашел для элементов сооружения язык архитектурных форм, основанный на пропорциональных и числовых соотношениях, и обнажил сущность колонны как опоры, выделив и подчеркнув именно эту ее функцию .