Империя как результат смерти цезаря в 46 году до н. э. все противники цезаря повержены. у него теперь есть безраздельная власть, к которой он так долго шел. рим принадлежит ему. цезарь активно борется за восстановление города, отменяет налоговые законы, образует колонии. он первый из правителей рима, при котором вошло в обиход понятие «империя». цезарь по сути сам становится государством, цезарь заменяет собой республику. сейчас это предтеча того, что будет происходить при императорах. но цезарь делает это так, что кажется, будто он пренебрегает традициями республики, и это ведет к его изоляции – неприятии его остальными. он не намерен делить власть с другими – менее знатными римлянами и объявляет пожизненным диктатором, по сути – царем рима. в случае, если цезарь получит титул кесаря, это лишит их всех прав – голосовать, выражать свое мнение. недовольство тиранией цезаря пропитывает весь сенат. даже его протеже – марка брута – удается склонить к предательству. брут был сложной и малопривлекательной личностью. цезарь приблизил его и продвигал его карьеру. но бруту претило положение второго лица в государстве, и по-своему он считал себя избавителем рима, защитником его гражданских свобод, вступая в сговор против цезаря. наконец, в мартовские иды 44-го года до н. э. сорок движимых идеями свободы заговорщиков под руководством брута приводят свой план в исполнение. классический биограф светоний: «23 удара кинжалом поразили стоящего цезаря. он не издал ни звука после первого удара. хотя по словам некоторых, когда он увидел марка брута, готового нанести второй удар, с его уст сорвались слова порицания – «и ты, брут? ». многие из них были его друзьями, некоторые – старыми друзьями. возможно, некоторые считали что цезарь уничтожил самое дорогое что было у римлян – то, что власть не должна быть в руках одного. но были и зависть, и вражда и просто эмоции, возможно чувство, что это было необходимо во имя свободы. смерть цезаря не к торжеству республики, как того хотели заговорщики. ее результатом стала усилившаяся смута, анархия, и в последствии – империя. вливание огромных до неприличия богатств в римскую политику, превращение армии в клиентов, патронов, военачальников и соперничество среди аристократов, целью которых было победить друг друга, а не служить своей стране, означало, что республика была обречена даже без гения и пламенности юлия цезаря. его родственник август сумел увековечить это и создал римскую империю. эпоха императоров началась. и с ней кровавые завоевания, жестокое подавление и бесконечная война.
1) Разом з іншими руськими князями Данило Галицький брав участь у битві з монголами на Калці у 1223 р. 2) У 1238 році Данило здобув галицький престол. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів-хрестоносців під Дорогичином, У 1239 р. Данило Галицький Волинню, Кисвом, посадив у Кисві свого намісника восводу Дмитра, став великим князем Київським. Проте поширити свою владу на всю Галичину BIн зміг після перемоги в битві під Ярославом у 1245 р. він переміг обсднані сили поляків, угорців галицьких бояр, які прагнули повернути 3) Укріплював старі міста, заснував нові (Холм 1237 р., Львів 1256 р.). Холм деякий час був столицею ГВД; 4) Коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, пд ударами яких впали міста Галич, Володимир, Кам'янецьта ін., князь Данило Галицький визнав себе васалом золотоординського хана, сам особисто іздив до Золотої Орди (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; зберігало Галицько-Волинське фактично натомість князівство незалежність у внутрішній та зовнішній політиці; Васал- підлегла і залежна особа чи держава від свого сюзерена. Сюзерен -великий феодальний правитель (пан, господар, сеньйор). 5) 3 метою протистояння монголотатарам прийняв корону від Папи Римського (1253 р.). ставши першим українським королем. Коронація пройшла в Дорогочині. Коронувався, щоб отримати до від Папи для боротьби з монголами, але бажаної до не отримав. 6) Данило намагався воювати проти монгольсыких ханів Куремси та Бурундая, але безустішно. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований в місті Холмі.
2) У 1238 році Данило здобув галицький престол. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів-хрестоносців під Дорогичином, У 1239 р. Данило Галицький Волинню, Кисвом, посадив у Кисві свого намісника восводу Дмитра, став великим князем Київським. Проте поширити свою владу на всю Галичину BIн зміг після перемоги в битві під Ярославом у 1245 р. він переміг обсднані сили поляків, угорців галицьких бояр, які прагнули повернути
3) Укріплював старі міста, заснував нові (Холм 1237 р., Львів 1256 р.). Холм деякий час був столицею ГВД;
4) Коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, пд ударами яких впали міста Галич, Володимир, Кам'янецьта ін., князь Данило Галицький визнав себе васалом золотоординського хана, сам особисто іздив до Золотої Орди (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; зберігало Галицько-Волинське фактично натомість князівство незалежність у внутрішній та зовнішній політиці; Васал- підлегла і залежна особа чи держава від свого сюзерена. Сюзерен -великий феодальний правитель (пан, господар, сеньйор).
5) 3 метою протистояння монголотатарам прийняв корону від Папи Римського (1253 р.). ставши першим українським королем. Коронація пройшла в Дорогочині. Коронувався, щоб отримати до від Папи для боротьби з монголами, але бажаної до не отримав.
6) Данило намагався воювати проти монгольсыких ханів Куремси та Бурундая, але безустішно. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований в місті Холмі.