За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі
історики приписують йому створення потужного флоту, встановлення
критської влади над Кікладами , малоазійським узбережжям
та Аттикою, завойовницьку експедицію до Сицилії.
- Близько 594 до н. е. афіняни обрали його правителем і архонтом і
надали йому повноваження на проведення політичних і економічних
реформ. Реформи були досить радикальні. Він скасував борги, що
забезпечувалися землею або особою боржника, домігся звільнення тих,
хто вже потрапив у рабство за борги, і заборонив надалі
робити позики під заставу особистої свободи. Він вжив заходів і до
того, щоб повернути на батьківщину по можливості всіх, хто за борги
був проданий за межі Аттики.
- На початку свого правління мусив придушити повстання у Єгипті й
Вавилоні, де зруйнував храми і статую бога Мардука . Після того, 480
року до н. е. зібрав у Малій Азії велике військо чисельністю, за різними
джерелами, від 150 до 360 тисяч вояків. Збудованим мостом через
Дарданелли, за підтримки флоту з 800 кораблів, вирушив у напрямку
Греції. Біля Фермопілів його зустріло 6-тисячне військо під
командуванням спартанського царя Леоніда. Лише через зраду йому
вдалось подолати мужніх оборонців Еллади, але пізніше перський флот
був на його очах знищений греками у морській битві при Саламіні.
Втративши перспективи перемоги, він мусив повертати до Малої Азії.
-
- Він народився в місті Стагіра. У 367 до н. е. - 347 до н. е. вчився в
академії Платона в Афінах, у 343 до н. е. - 335 до н. е. був вихователем
сина царя Македонії Філіппа II - Александра . У 335 до н. е. повернувся
до Афін, де заснував свою філософську школу- Лікей.
"она была очень популярной государыней. Главной заслугой Елизаветы считал он свержение немецкого режима, систематическое покровительство всему национальному и гуманность: при таком направлении правительства Елизаветы много полезных частностей вошло в русскую жизнь, успокоило ее и позволило разобраться в делах; национальные «правила и привычки» воспитали при Елизавете целый ряд новых деятелей, составивших славу Екатерины II. Время Елизаветы подготовило многое для блестящей деятельности Екатерины и внутри, и вне России. Таким образом, историческое значение времени Елизаветы определяется, по мнению Соловьева, его подготовительной ролью по отношению к следующей эпохе, а историческая заслуга Елизаветы состоит в национальности ее направления («Ист. Росс.» , XXIV)."
http://www.oldru.com/platonov/24.htm