Задание 1. – 1.Вспомните или установите : когда и в какой стране жил и действовал; к какому классу (общественной группе) принадлежал; его цели, планы; какой класс был заинтересован в них; какими средствами он добивался цели. 2. Опишите его внешность и характер. Какие личные качества ему идти к цели (а какие мешали)? Что вы цените в его характере, что не одобряете? 3. Перечислите основные результаты его деятельности (какие цели удалось претворить в жизнь). 4. Установите (по его делам, поступкам), в интересах каких классов он действовал. 5. Оцените деятельность выдающегося человека (кому она была полезна, выгодна ли укреплению государства, развитию страны, улучшению положения народных масс, развитию культуры).
✔Письменные источники повествуют о том, что греки называли саков скифами, а персы – «туры с быстрыми конями». Древнегреческие и латинские источники называли саков скифами, упоминали имена племен: массагеты – в междуречье Сырдарьи и Амударьи, савроматы (позднее сарматы) на западе Казахстана, а также исседоны, аргипейи, саракаулы и другие. Это были племена одной культурной общности, которая сложилась на степных просторах от Хуанхэ до Дуная, они составляли единый, родственный по языку и этнокультурному складу массив племен и родоплеменных подразделений. Персидский источник «Авеста» повествует, о том, что кочевые племена, населявшие степные просторы севернее бактрийцев, согдианцев, хорезмийцев, то есть Казахстана, именовались «туры с быстрыми конями». Туры в персидских источниках именуются саками, что значит «могучие мужи», а в сочинениях греческих авторов фигурируют под именем скифов, которое широко вошло в обиход, как синоним кочевников
✔Особо следует остановиться на фигурах вождей и царей. Скорее всего, вожди сакских племен были представителями воинского сословия. Греки называли их басилевсами — царями. Атрибутами воинов и царей были лук со стрелами. Свой лук царь передавал сыну и наследнику, поэтому лук и стрелы клали в могилы воинов и царей. Умение виртуозно владеть луком, должно было быть прерогативой царя. Не случайно стрельба из лука и умение точно поражать цель проверялись на всевозможных празднествах, а самый меткий стрелок по древней традиции получал на время таких празднеств, право повелевать людьми.
В то же время царь проводил первую борозду на весенней пахоте, он же был по традиции и воспитанником пастуха, что демонстрировало его связь с народом. Царь принадлежал к сословию воинов, он же был и избранником богов, посредником между небом и землей, центром мира, носителем земного процветания. От его физической мощи и духовной энергии зависело благосостояние народа. Он был воплощением всех слоев народа.
Археологические материалы подтверждают деление сакского общества на сословия, или группы. Это заметно, прежде всего, по разнице в размерах погребальных курганов. В могильнике Бесша-тыр особенно четко видна принадлежность огромных курганов — вождям, средних — воинам и мелких — рядовым общинникам. В центре могильника Уйгарак находились большие курганы вождей и знатных воинов с богатым набором вооружения — луками, стрелами, топорами, клевцами. В восточной части располагались захоронения жриц с каменными жертвенниками, зеркалами и кусками охры и в западной части — бедные могилы рядовых общинников. Вместе с находками сакской письменности в кургане Иссык это свидетельствует о существовании у саков раннеклассового общества и, видимо, государства.
Известны войны саков с персами. В источниках, например, освещается борьба персидского царя - Кира с сакской царицей Томирис в 530 году до нашей эры за Амударью. Кир, подойдя с войском к Сырдарье, отправил к Томирис послов, пытаясь склонить саков-массагетов к покорности, однако, царица кочевников отказалась вести переговоры. Киру удалось обманом захватить в плен сына Томирис – Спаргаписа, который, боясь позора, покончил с собой. Получив весть о гибели сына, Томирис с большим войском двинулась навстречу Киру. В 529 году до н. э. на Сырдарье разыгралась кровопролитная битва, в которой персы потерпели страшное поражение. По легенде, Томирис приказала наполнить кровью кожаный мешок и опустить в него голову Кира, сказав при этом «Ты жаждал крови, пей же ее!».
✔Великий персидский завоеватель Кир нашел свою смерть в сакских степях от войск предводительницы массагетов, царицы Томирис. Казахи считают ее своей прародительницей.
Правління Миколи І стало періодом політичної реакції. Одначе глибокі суспільні суперечності підривали основи державного устрою. Пошуки в їх розв'язання у середовищі ліберально налаштованої інтелігенції, що виступала за проведення реформ зверху спричинили появу наприкінці 30-х рр' двох ідейних течій, які пропонували свої концепції історичного розвитку Росії та програми її перебудови.
Західники (Т. Грановський, П. Чаадаєв та інші) вважали, що країна повинна розвиватись у руслі західноєвропейських тенденцій. Рух у "західному напрямку" обов'язково мав би привести до заміни кріпосної праці на вільну та перетворення самодержавства на конституційну монархію. Тому своїм головним завданням вони вважали підготовку російського суспільства до майбутніх перетворень. Для того, щоб ліквідувати відмінності між Росією та Західною Європою влада, вважали вони, повинна здійснити добре продумані послідовні реформи.
На початку 40-х pp. од західників відокремилися прихильники радикальних поглядів - О. Герцен, М. Огарьов та ін. Визначаючи - необхідність того, що Росія повинна наздоганяти захід - ноєвропейські країни, вони виступали за побудову в країні принципово нового ладу - соціалізму.
Особливий, відмінний від країн Заходу шлях розвитку Росії обґрунтовували слов'янофіли (слов'янолюби). До них належали О. Хомяков, І. Киреєвський, І. Аксаков. Вони вважали, що Росія може уникнути і революції, і західноєвропейського капіталізму. Запоруку цього вони вбачали в "общині" - організації російського селянства, де всі були пов'язані спільними інтересами. Православна віра буцімто сприяла схильності селянина надавати перевагу спільним інтересам над особистими. Державна влада повинна залишатися самодержавною, захищати народ від зовнішніх ворогів і підтримувати необхідний порядок. Петро І, вважали слов'янофіли, порушив гармонійний устрій Росії, посиливши кріпосницький гніт і поширивши західноєвропейські звичаї. Тому потрібно ліквідувати кріпосне право і повернутися до давніх традицій.
Слов'янофільські ідеї стали підмурівком для формування й поширення офіційної великодержавної ідеології російського царизму - "теорії офіційної народності". її основу становили "православ'я, самодержавство та народність". Духовне життя імперії мало визначатися православною церквою, політичне - самодержавним устроєм. Під народністю пропагувалося єднання царя з народом, відсутність незгод між ними. Лише те було народним; що служило самодержавству. Так обґрунтовувалися підвалини ідеології, що її імперія накидала народам, які населяли ЇЇ території.
✔Письменные источники повествуют о том, что греки называли саков скифами, а персы – «туры с быстрыми конями». Древнегреческие и латинские источники называли саков скифами, упоминали имена племен: массагеты – в междуречье Сырдарьи и Амударьи, савроматы (позднее сарматы) на западе Казахстана, а также исседоны, аргипейи, саракаулы и другие. Это были племена одной культурной общности, которая сложилась на степных просторах от Хуанхэ до Дуная, они составляли единый, родственный по языку и этнокультурному складу массив племен и родоплеменных подразделений. Персидский источник «Авеста» повествует, о том, что кочевые племена, населявшие степные просторы севернее бактрийцев, согдианцев, хорезмийцев, то есть Казахстана, именовались «туры с быстрыми конями». Туры в персидских источниках именуются саками, что значит «могучие мужи», а в сочинениях греческих авторов фигурируют под именем скифов, которое широко вошло в обиход, как синоним кочевников
✔Особо следует остановиться на фигурах вождей и царей. Скорее всего, вожди сакских племен были представителями воинского сословия. Греки называли их басилевсами — царями. Атрибутами воинов и царей были лук со стрелами. Свой лук царь передавал сыну и наследнику, поэтому лук и стрелы клали в могилы воинов и царей. Умение виртуозно владеть луком, должно было быть прерогативой царя. Не случайно стрельба из лука и умение точно поражать цель проверялись на всевозможных празднествах, а самый меткий стрелок по древней традиции получал на время таких празднеств, право повелевать людьми.
В то же время царь проводил первую борозду на весенней пахоте, он же был по традиции и воспитанником пастуха, что демонстрировало его связь с народом. Царь принадлежал к сословию воинов, он же был и избранником богов, посредником между небом и землей, центром мира, носителем земного процветания. От его физической мощи и духовной энергии зависело благосостояние народа. Он был воплощением всех слоев народа.
Археологические материалы подтверждают деление сакского общества на сословия, или группы. Это заметно, прежде всего, по разнице в размерах погребальных курганов. В могильнике Бесша-тыр особенно четко видна принадлежность огромных курганов — вождям, средних — воинам и мелких — рядовым общинникам. В центре могильника Уйгарак находились большие курганы вождей и знатных воинов с богатым набором вооружения — луками, стрелами, топорами, клевцами. В восточной части располагались захоронения жриц с каменными жертвенниками, зеркалами и кусками охры и в западной части — бедные могилы рядовых общинников. Вместе с находками сакской письменности в кургане Иссык это свидетельствует о существовании у саков раннеклассового общества и, видимо, государства.
Известны войны саков с персами. В источниках, например, освещается борьба персидского царя - Кира с сакской царицей Томирис в 530 году до нашей эры за Амударью. Кир, подойдя с войском к Сырдарье, отправил к Томирис послов, пытаясь склонить саков-массагетов к покорности, однако, царица кочевников отказалась вести переговоры. Киру удалось обманом захватить в плен сына Томирис – Спаргаписа, который, боясь позора, покончил с собой. Получив весть о гибели сына, Томирис с большим войском двинулась навстречу Киру. В 529 году до н. э. на Сырдарье разыгралась кровопролитная битва, в которой персы потерпели страшное поражение. По легенде, Томирис приказала наполнить кровью кожаный мешок и опустить в него голову Кира, сказав при этом «Ты жаждал крови, пей же ее!».
✔Великий персидский завоеватель Кир нашел свою смерть в сакских степях от войск предводительницы массагетов, царицы Томирис. Казахи считают ее своей прародительницей.
Суспільний рух у 30-40-х pp.
Правління Миколи І стало періодом політичної реакції. Одначе глибокі суспільні суперечності підривали основи державного устрою. Пошуки в їх розв'язання у середовищі ліберально налаштованої інтелігенції, що виступала за проведення реформ зверху спричинили появу наприкінці 30-х рр' двох ідейних течій, які пропонували свої концепції історичного розвитку Росії та програми її перебудови.
Західники (Т. Грановський, П. Чаадаєв та інші) вважали, що країна повинна розвиватись у руслі західноєвропейських тенденцій. Рух у "західному напрямку" обов'язково мав би привести до заміни кріпосної праці на вільну та перетворення самодержавства на конституційну монархію. Тому своїм головним завданням вони вважали підготовку російського суспільства до майбутніх перетворень. Для того, щоб ліквідувати відмінності між Росією та Західною Європою влада, вважали вони, повинна здійснити добре продумані послідовні реформи.
На початку 40-х pp. од західників відокремилися прихильники радикальних поглядів - О. Герцен, М. Огарьов та ін. Визначаючи - необхідність того, що Росія повинна наздоганяти захід - ноєвропейські країни, вони виступали за побудову в країні принципово нового ладу - соціалізму.
Особливий, відмінний від країн Заходу шлях розвитку Росії обґрунтовували слов'янофіли (слов'янолюби). До них належали О. Хомяков, І. Киреєвський, І. Аксаков. Вони вважали, що Росія може уникнути і революції, і західноєвропейського капіталізму. Запоруку цього вони вбачали в "общині" - організації російського селянства, де всі були пов'язані спільними інтересами. Православна віра буцімто сприяла схильності селянина надавати перевагу спільним інтересам над особистими. Державна влада повинна залишатися самодержавною, захищати народ від зовнішніх ворогів і підтримувати необхідний порядок. Петро І, вважали слов'янофіли, порушив гармонійний устрій Росії, посиливши кріпосницький гніт і поширивши західноєвропейські звичаї. Тому потрібно ліквідувати кріпосне право і повернутися до давніх традицій.
Слов'янофільські ідеї стали підмурівком для формування й поширення офіційної великодержавної ідеології російського царизму - "теорії офіційної народності". її основу становили "православ'я, самодержавство та народність". Духовне життя імперії мало визначатися православною церквою, політичне - самодержавним устроєм. Під народністю пропагувалося єднання царя з народом, відсутність незгод між ними. Лише те було народним; що служило самодержавству. Так обґрунтовувалися підвалини ідеології, що її імперія накидала народам, які населяли ЇЇ території.
Ни это?