1) Разом з іншими руськими князями Данило Галицький брав участь у битві з монголами на Калці у 1223 р. 2) У 1238 році Данило здобув галицький престол. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів-хрестоносців під Дорогичином, У 1239 р. Данило Галицький Волинню, Кисвом, посадив у Кисві свого намісника восводу Дмитра, став великим князем Київським. Проте поширити свою владу на всю Галичину BIн зміг після перемоги в битві під Ярославом у 1245 р. він переміг обсднані сили поляків, угорців галицьких бояр, які прагнули повернути 3) Укріплював старі міста, заснував нові (Холм 1237 р., Львів 1256 р.). Холм деякий час був столицею ГВД; 4) Коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, пд ударами яких впали міста Галич, Володимир, Кам'янецьта ін., князь Данило Галицький визнав себе васалом золотоординського хана, сам особисто іздив до Золотої Орди (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; зберігало Галицько-Волинське фактично натомість князівство незалежність у внутрішній та зовнішній політиці; Васал- підлегла і залежна особа чи держава від свого сюзерена. Сюзерен -великий феодальний правитель (пан, господар, сеньйор). 5) 3 метою протистояння монголотатарам прийняв корону від Папи Римського (1253 р.). ставши першим українським королем. Коронація пройшла в Дорогочині. Коронувався, щоб отримати до від Папи для боротьби з монголами, але бажаної до не отримав. 6) Данило намагався воювати проти монгольсыких ханів Куремси та Бурундая, але безустішно. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований в місті Холмі.
Эвакуация населения из Ленинграда — одна из памятных страниц обороны города в период Великой Отечественной войны и блокады. За двадцать месяцев (с 29 июня 1941 г. по 1 апреля 1943 г.) осажденный город покинуло свыше 1,7 млн. человек. География их расселения обширна: детские учреждения размещались как в близлежащей Ярославской области, так и в далекой Новосибирской; учебные заведения в 1942 г. возобновили занятия в Саратове (ЛГУ), Кыштыме (ЛГПИ им. Герцена), Ташкенте (ЛПИ им. Калинина) и т.д.; театры, филармония, консерватория, киностудия «Ленфильм» работали в Перми, Кирове (Вятке), городах Средней Азии, а список населенных пунктов, куда по решениям Государственного Комитета Обороны (ГКО) и Совета по эвакуации при Совнаркоме СССР летом 1941 г. направлялись ленинградские заводы и фабрики вместе с рабочими, насчитывал более 50 наименований.
2) У 1238 році Данило здобув галицький престол. Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів-хрестоносців під Дорогичином, У 1239 р. Данило Галицький Волинню, Кисвом, посадив у Кисві свого намісника восводу Дмитра, став великим князем Київським. Проте поширити свою владу на всю Галичину BIн зміг після перемоги в битві під Ярославом у 1245 р. він переміг обсднані сили поляків, угорців галицьких бояр, які прагнули повернути
3) Укріплював старі міста, заснував нові (Холм 1237 р., Львів 1256 р.). Холм деякий час був столицею ГВД;
4) Коли у 1241 р. в князівство вторглися монголо-татари, пд ударами яких впали міста Галич, Володимир, Кам'янецьта ін., князь Данило Галицький визнав себе васалом золотоординського хана, сам особисто іздив до Золотої Орди (1245 р.), щоб уникнути подальшого розорення земель; зберігало Галицько-Волинське фактично натомість князівство незалежність у внутрішній та зовнішній політиці; Васал- підлегла і залежна особа чи держава від свого сюзерена. Сюзерен -великий феодальний правитель (пан, господар, сеньйор).
5) 3 метою протистояння монголотатарам прийняв корону від Папи Римського (1253 р.). ставши першим українським королем. Коронація пройшла в Дорогочині. Коронувався, щоб отримати до від Папи для боротьби з монголами, але бажаної до не отримав.
6) Данило намагався воювати проти монгольсыких ханів Куремси та Бурундая, але безустішно. Данило Галицький помер у 1264 р. й похований в місті Холмі.
Эвакуация населения из Ленинграда — одна из памятных страниц обороны города в период Великой Отечественной войны и блокады. За двадцать месяцев (с 29 июня 1941 г. по 1 апреля 1943 г.) осажденный город покинуло свыше 1,7 млн. человек. География их расселения обширна: детские учреждения размещались как в близлежащей Ярославской области, так и в далекой Новосибирской; учебные заведения в 1942 г. возобновили занятия в Саратове (ЛГУ), Кыштыме (ЛГПИ им. Герцена), Ташкенте (ЛПИ им. Калинина) и т.д.; театры, филармония, консерватория, киностудия «Ленфильм» работали в Перми, Кирове (Вятке), городах Средней Азии, а список населенных пунктов, куда по решениям Государственного Комитета Обороны (ГКО) и Совета по эвакуации при Совнаркоме СССР летом 1941 г. направлялись ленинградские заводы и фабрики вместе с рабочими, насчитывал более 50 наименований.