Петро I встановив новий порядок престолонаслідування, характерний для абсолютної монархії: імператор сам призначає собі спадкоємця. Для абсолютизму були характерні централізація, концентрація влади, бюрократизація, диференціація функцій управління, а також мілітаризація, опора на силові структури. У поліцейській державі заохочували донощиків, жорстоко карали непокірних.
Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів. Петра I надихали не стільки ідеї Просвітництва (що в той час були поширені лише в Британії), скільки ідеал «регулярної держави».
Період правління Петра I прийнято вважати етапом становлення абсолютизму в Росії, проте передумови формування цієї політичної системи можна простежити і у його батька, царя Олексія Михайловича, і набагато раніше - у Івана IV Грозного.
«Ежегодно в предрассветных сумерках одного из летних дней на Марсовом поле, за городской стеной сходились на Собрание граждане Рима. На высоком берегу Тибра взвивался красный флаг – знак того, что Риму не грозит ничье вторжение. Из городских ворот являлся консул, его сопровождали 12 ликторов. Раздавался звук трубы. Жрецы провозглашали, что боги милостиво приняли жертву. Так приступали к выборам консулов на будущий год. Каждый гражданин получал табличку, на которой писал имена тех, за кого он подавал голос. Проходя через узкие мостики, голосующий опускал табличку в особую корзину. После подсчета голосов вновь раздавался звук трубы, и объявлялись имена двух победителей».
Відповідь:
ні.
Пояснення:
Петро I встановив новий порядок престолонаслідування, характерний для абсолютної монархії: імператор сам призначає собі спадкоємця. Для абсолютизму були характерні централізація, концентрація влади, бюрократизація, диференціація функцій управління, а також мілітаризація, опора на силові структури. У поліцейській державі заохочували донощиків, жорстоко карали непокірних.
Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів. Петра I надихали не стільки ідеї Просвітництва (що в той час були поширені лише в Британії), скільки ідеал «регулярної держави».
Період правління Петра I прийнято вважати етапом становлення абсолютизму в Росії, проте передумови формування цієї політичної системи можна простежити і у його батька, царя Олексія Михайловича, і набагато раніше - у Івана IV Грозного.
«Ежегодно в предрассветных сумерках одного из летних дней на Марсовом поле, за городской стеной сходились на Собрание граждане Рима. На высоком берегу Тибра взвивался красный флаг – знак того, что Риму не грозит ничье вторжение. Из городских ворот являлся консул, его сопровождали 12 ликторов. Раздавался звук трубы. Жрецы провозглашали, что боги милостиво приняли жертву. Так приступали к выборам консулов на будущий год. Каждый гражданин получал табличку, на которой писал имена тех, за кого он подавал голос. Проходя через узкие мостики, голосующий опускал табличку в особую корзину. После подсчета голосов вновь раздавался звук трубы, и объявлялись имена двух победителей».
Объяснение: