Задание 5. Исключите лишнее и обозначьте знаком «+» в таблице. Поясните ваш выбор.
1. а) Косагов; б) Ромодановсий; в) Маслов; г) Донец.
2. а) Крымское ханство; б) Речь Посполитая; в) Османская империя;
г) Российское государство.
3. а) 1697 г.; б) 1668 г.; в) 1670 г.; г) 1677 г.
a)
б)
B)
г)
1.
Пояснение:
2.
Пояснение:
3.
Пояснение:
Если я правильно понял, то речь идёт о сокращение численности членов КПСС.
Политика гласности, которую проводил М.С. Горбачёв, подразумевала появление в советском союзе плюрализма мнений (реального, а не исключительно прописанного в конституции), появление свободы выражение мнения, коммунистическая идеология на этом фоне ослабла, появилось много людей, которые склонялись к демократии и либерализму. В совокупности это всё привело к оттоку людей из коммунистической партии, созданию новых партий (к 90-ым).
Протягом 1990-х років розвиток екологічної політики країн Центральної й Східної Європи (ЦСЄ) визначався дією двох різних імперативів. Необхідно було, по-перше, реагувати на екологічну спадщину комуністичної доби, а по-друге, вирішувати проблему гармонізації з екологічною політикою Європейського Союзу (ЄС).
Наслідком сплеску екологічної активності на початку 1990-х років стали прийняття низки нових законів, увага до екологічних аспектів приватизації та експериментування з новими ініціативами, зокрема застосування еколого-економічних інструментів, таких як оподаткування викидів у довкілля і торгівля квотами на викиди. В деяких випадках це призвело до ухвалення прогресивних законів, що іноді навіть якісно перевершували існуюче екологічне законодавство ЄС. Однак через складність трансформаційних процесів в країнах ЦСЄ питання природного довкілля практично зійшли з авансцени, поступившись місцем іншим болючим проблемам.
В останні роки екологічна політика країн ЦСЄ визначалася здебільшого зусиллями щодо вступу до ЄС. Заплановане розширення ЄС стало домінуючим чинником, що впливає на формування екологічної політики в 10 посткомуністичних країнах ЦСЄ, які були за до переговорів щодо членства в Євросоюзі: Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словакії, Словенії, Угорщини й Чехії. Ця ситуація зумовлена вимогою, згідно якої для набуття членства в ЄС країна-кандидат має прийняти Acquis Communautaire (або просто acquis) – масив спільного законодавства ЄС, важливою і невід’ємною частиною якого є екологічна складова (понад 200 Екологічних Директив – нормативних актів, рішень і стратегій).
Відтак, розвиток екологічної політики у посткомуністичних країнах ЦСЄ був повністю функціонально підпорядкований необхідності її узгодження з політикою ЄС. При цьому, першочерговим питанням для країн ЦСЄ стала мінімізація негативного впливу цієї гармонізації на їхнє економічне зростання і конкурентоспроможність.