Галицькі і Волинські землі до об'єднання Галицькі і Волинські землі увійшли до складу Київської держави за часів Володимира Великого, коли у 980 — 990 рр. були відвойовані у поляків. На Волині було засновано місто Володимир, що згодом стало столицею цих земель.
У Галичині політичним центром став Галич. Київським князям удалося закріпити ці землі за своїми наступниками.
Особливістю політичного життя Галицького князівства був значний вплив на управління князівством місцевих бояр. На відміну від бояр інших земель, де вони здебільшого походили з княжої дружини, галицьке боярство розвинулося насамперед з місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони дістали не від київського князя, а шляхом загарбання общинних земель. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі зустріли опір місцевої знаті, що бачила в них чужинців і будь-якими засобами відстоювала свої інтереси, часто спираючись на Польщу та Угорщину.
Дещо інакше діяв його син Роман Мстиславич (1170—1205). Він спирався не на високородних бояр, а на міщан і служилих дворян, за до яких розправився з супротивниками централізованої влади, створивши на Волині сильне державне утворення. Завдяки цьому він став претендувати на приєднання до свого князівства ослаблених міжусобною боротьбою Галицьких земель.
2.владимиро-суздальское княжество: окраина киевского государства, отдаленное и изолированное – отсюда более медленные темпы развития и христианизации; мало города. центр изначально – ростов – племенной центр вятиче. очевидно, родоплеменными традициями можно объяснить устойчивую оппозиционность ростовкого боярства пришлым князьям.
земли менее плодородны, чем на юге. но приемущества – богатые заливные луга, широкое ополье – подзолистые поля близ леов, леса, озера, реки. климат суровый, но нормальые урожаи зерновых+рыболовство, скотоводство, лесные помыслы.
развивались горо, так как торг. пути: ростов, сущдаль, ярославль, муром, рязань. сюда колонизация из-за кочевников, недостатки края – отдаленность и дикость – теперь приемущества: расстояния, леса = преграда для половцев.
князья довольно позно обратили внимание на залесский край, престолы малопрестижны, для младших в роду. лишь при мономахе- начало возвышения.
владимиросуздальска русь – наследственная ! отчина» мономаховичей, внуки и правнуки мономаха как свои кн. воспринимались.
более позднее освоение→многие города обязаны возникновением деятельности князя, еще не сложилисиь крепкие вечевые порядки, традиции. переселенцы – в зависимости от князя. местное боярство несильно. дружинники, появлявшиеся вместе с мономаховичами получали землю от них = сильная кн.власть. +сами кн. честолюбивые, жестокие, властныею
1й самаостоятельный кн. – юрий долгорукий (сын мономаха) – хотел в киеве вокняжиться, протягивал длинные ручонки к чужим землям, чтобы до киева дотянуться. при нем княжество стало обширным и независимым, боролись с волжской булгарией, она хотела контр.торг.на волге. – а против половцев не выступали = политика без оглаядки на киев. +осн.дмитров, звенигород, юрьев-польский, москва 1147. дважды занимал киевский престо. 1й раз – изгнан, 1155 – киев.кн.
расцвет – при сыновьях: адндрей и всеволод.
тенденция к сильной княжеской власти. вотчинного хозяйства развита слабее, чем на юге. князья обустроили земли, владельцы. там появляется термин государь = процесс окняжения земли. юрий долгорукий – кучка, 1147 г.
Галицькі і Волинські землі до об'єднання Галицькі і Волинські землі увійшли до складу Київської держави за часів Володимира Великого, коли у 980 — 990 рр. були відвойовані у поляків. На Волині було засновано місто Володимир, що згодом стало столицею цих земель.
У Галичині політичним центром став Галич. Київським князям удалося закріпити ці землі за своїми наступниками.
Особливістю політичного життя Галицького князівства був значний вплив на управління князівством місцевих бояр. На відміну від бояр інших земель, де вони здебільшого походили з княжої дружини, галицьке боярство розвинулося насамперед з місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони дістали не від київського князя, а шляхом загарбання общинних земель. Прийшовши сюди, перші Рюриковичі зустріли опір місцевої знаті, що бачила в них чужинців і будь-якими засобами відстоювала свої інтереси, часто спираючись на Польщу та Угорщину.
Дещо інакше діяв його син Роман Мстиславич (1170—1205). Він спирався не на високородних бояр, а на міщан і служилих дворян, за до яких розправився з супротивниками централізованої влади, створивши на Волині сильне державне утворення. Завдяки цьому він став претендувати на приєднання до свого князівства ослаблених міжусобною боротьбою Галицьких земель.
2.владимиро-суздальское княжество: окраина киевского государства, отдаленное и изолированное – отсюда более медленные темпы развития и христианизации; мало города. центр изначально – ростов – племенной центр вятиче. очевидно, родоплеменными традициями можно объяснить устойчивую оппозиционность ростовкого боярства пришлым князьям.
земли менее плодородны, чем на юге. но приемущества – богатые заливные луга, широкое ополье – подзолистые поля близ леов, леса, озера, реки. климат суровый, но нормальые урожаи зерновых+рыболовство, скотоводство, лесные помыслы.
развивались горо, так как торг. пути: ростов, сущдаль, ярославль, муром, рязань. сюда колонизация из-за кочевников, недостатки края – отдаленность и дикость – теперь приемущества: расстояния, леса = преграда для половцев.
князья довольно позно обратили внимание на залесский край, престолы малопрестижны, для младших в роду. лишь при мономахе- начало возвышения.
владимиросуздальска русь – наследственная ! отчина» мономаховичей, внуки и правнуки мономаха как свои кн. воспринимались.
более позднее освоение→многие города обязаны возникновением деятельности князя, еще не сложилисиь крепкие вечевые порядки, традиции. переселенцы – в зависимости от князя. местное боярство несильно. дружинники, появлявшиеся вместе с мономаховичами получали землю от них = сильная кн.власть. +сами кн. честолюбивые, жестокие, властныею
1й самаостоятельный кн. – юрий долгорукий (сын мономаха) – хотел в киеве вокняжиться, протягивал длинные ручонки к чужим землям, чтобы до киева дотянуться. при нем княжество стало обширным и независимым, боролись с волжской булгарией, она хотела контр.торг.на волге. – а против половцев не выступали = политика без оглаядки на киев. +осн.дмитров, звенигород, юрьев-польский, москва 1147. дважды занимал киевский престо. 1й раз – изгнан, 1155 – киев.кн.
расцвет – при сыновьях: адндрей и всеволод.
тенденция к сильной княжеской власти. вотчинного хозяйства развита слабее, чем на юге. князья обустроили земли, владельцы. там появляется термин государь = процесс окняжения земли. юрий долгорукий – кучка, 1147 г.