Задания суммативного оценивания за 2 четверть по предмету «Математика»
1 вариант
1.Сравните дроби:
а) 6/8 и 5/8; b) 1 и 4/5; c)1/4 и 1/5 ; d) 1 и 8/7 .
[4]
2. Среди чисел 1 2/7 ; 3 1/2 ; 7/9 ; 7 1/2 найдите взаимно обратные. Выпишите их и докажите свой выбор.
[2]
3.Упростите выражение:
7/8∙8/7∙9/10∙10/9∙11/12∙12/11∙13/14∙14/13∙15/17
[2]
4. Решите уравнение: (12 5/13+у)-9 9/13=7 7/13.
[4]
5. Найдите периметр прямоугольника со сторонами 4 1/( 2) м и 2 3/5 м.
[4]
6. Вычислите: 2 1/3+4 1/10:(2 7/15-5/12)∙1 1/4
[4]
Задания суммативного оценивания
за 2 четверть по предмету «Математика»
2 вариант
1.Сравните дроби:
а) 5/9 и 7/9; b) 1 и 8/11; c) 1/6 и 1/5 ; d) 1 и 7/5 .
[4]
2. Среди чисел 1 2/3 ; 2 3/5 ; 5/13 ; 2 1/3 найдите взаимно обратные. Выпишите их и объясните свой выбор.
[2]
3.Упростите выражение:
6/7∙7/6∙8/9∙9/8∙10/11∙11/10∙12/13∙13/12∙14/19
[2]
4.Решите уравнение: (11 2/11+у)-5 4/11=8 8/11.
[4]
5. Найдите периметр прямоугольника со сторонами 31/2 м и 12/3 м.
[4]
6. Вычислите: 4 5/12-1 1/2:(2 1/6+8/15)∙1 4/5
[4]
даю 50 б
Одной из особенностей литературы была её поликонфессиональность: наряду с религиозными православными произведениями существовали католические, протестантские, униатские. Разница религиозных взглядов привела к возникновению полемической литературы, также давшей ряд талантливых авторов.
ТУРЕЧЧИНА – ЄВРОПА:
ІСТОРИЧНІ ПІДСТАВИ ПОЛІТИЧНОГО
ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗБЛИЖЕННЯ
На початку третього тисячоліття, коли Туреччина має реальні шанси розпочати
переговори щодо повного членства у Європейському Союзі, а Україна твердо заявляє
про свої наміри приєднатися до цієї європейської структури, актуалізується питання
про ймовірність повторення Україною шляху своєї південної сусідки і абсолютно до-
цільним видається реконструкція початків Туреччини до Європи. На дум-
ку багатьох дослідників, курс на Захід розпочався з підписання у 1963 р. Договору про
асоціацію Туреччини з Європейським економічним співтовариством. Фактично саме
ця міжнародна угода зафіксувала сам факт приєднання Турецької Республіки до Євро-
пи на правах асоційованого члена.
Проте нам видається цілком правомірним розглянути глибше коріння європейсь-
кого вектора турецької політики, а саме – з’ясувати витоки тяжіння Туреччини (а ра-
ніше ще й Османської імперії) до західного світу, а відтак і до Європи. Ще у 1924 р.,
на початках становлення республіканського ладу в Туреччині, лідер держави
К.Ататюрк зазначав: „Рух турків протягом століть зберігав постійний напрямок. Ми
завжди рухалися зі Сходу на Захід”. Власне це підтверджувало спрямованість не тіль-
ки історичного руху турків з Центральної Азії до Європи, але й подальше бажання ту-
рків приєднатися до європейської цивілізації, стати її невід’ємною частиною. „Країни
різні, але цивілізація – одна. І для того, щоб мати змогу прогресивно розвиватися, на-
ція має брати участь у цій єдиній цивілізації”, – так визначив свого часу логіку істори-
чного поступу Туреччини її перший президент1
.
Донедавна ці проблеми розглядалися суто під кутом зору марксистсько-ленінської
методології, яка передбачала однобічний, класовий підхід у розгляді тих чи інших іс-
торичних явищ. Тому автор цієї статті визначила своїм завданням позбутися в оцінці
тогочасних подій ідеологічних кліше, дати об’єктивний аналіз процесам, які спонука-
ли колись могутню імперію, а потім вже й молоду республіку з переважною більшістю
мусульманського населення повернутися „обличчям” до Заходу. Адже, вочевидь, це не
був одномоментний і несподіваний поворот, навпаки – зумовлений цілою низкою по-
літико-економічних і соціально-культурних факторів процес. Тому мета даного дослі-
дження полягає у визначенні головних, на нашу думку, етапів повороту азійської му-
сульманської країни до Заходу з одночасним виокремленням найсуттєвіших і значу-
щих в її історичному розвиткові моментів.
Одна з наймогутніших держав Сходу, Османська імперія, історично вибудовувала-
ся як імперія, що розташовувалася як на азійському й африканському, так і на євро-
пейському континентах. Первісно вона була тісно пов’язана з Європою не тільки тери-
торіально, але й політично та економічно через систему як міждержавних договорів,
так і торговельно-економічних угод. Османська імперія, розквіт якої припав на другу
половину ХV–ХVІ ст., як будь-яке багатонаціональне державне утворення, утримува-
ло свою єдність завдяки суворій і послідовній централізаторській політиці і, безумов-
но, блискуче організованій армії, що була тісно пов’язана з феодальною системою зе-
млеволодіння, а саме з тімарною системою. Державна могутність, військова сила, дос-
татньо широка віротерпимість до християн, пишність султанського двору – все це під-
тримувало високий статус Оттоманської Порти серед європейських країн.