Задания суммативного оценивания за II четверть по предмету «История Казахстана»
1. Выполните тестовые задания.
1. Согласно Декрету от 10 июля 1919 года высшее военно-гражданское управление краем осуществлялось:
А) Генералитетом
В) Национальными казахскими комитетами
С) Учредительным собранием
D) Казревкомом
Е) Временным революционным правительством
2. В.И.Ленин, учитывая национальные особенности республик, доказывал необходимость
решения спорных территориальных вопросов в пользу:
А) национальных меньшинств
В) России
С) Сильной стороны
D) Создаваемых республик
Е) Политических интересов
3. А.Байтурсынов и М.Сералин в записке на имя Советского правительства всесторонне доказали
необходимость включения в Каз.АССР:
А) Акмолинской области
В) Барнаульского уезда
С) Алтайского края
D) Кустанайского региона
Е) Омской области
4. Первый советский комиссар, поставленный во главе Казревкома:
А) С.Пестковский
В) Т.Рыскулов
С) С.Мендешев
D) А.Жангильдин
Е) В.Радус-Зенькович
5. Декрет «Об образовании Киргизской (Казахской) Автономной ССР» издан:
А) 26 августа 1924 года
В) 16 августа 1921 года
С) 26 августа 1922 года
D) 26 августа 1923 года
Е) 26 августа 1920 года
6. 4 октября 1920 года Учредительный съезд Советов Каз.АССР избрал верховные
органы власти – Центральный Исполнительный Комитет и:
А) Шуро
В) Парламент
С) Совет Народных Комиссаров
D) Государственную Думу
Е) Советы
7. Документ, конституционно закрепивший образование Казахской АССР:
А) Конституция Казахской АССР
В) Декрет Казахской АССР
С) Конвенция прав трудящихся Казахской АССР
D) Закон о Казахской АССР
Е) Декларация прав трудящихся Казахской АССР
8. Председателем ЦИК Каз АССР в 1920 году избран:
А) С.Пестковский
В) А.Розыбакиев
С) С.Мендешев
D) А.Жангильдин
Е) М.Масанчи
9. Председателем СНК КазАССР в 1920 году был избран:
А) А.Алибеков
В) В.Радус-Зенькович
С) Х.Габбасов
D) С.Мендешев
Е) А.Джангильдин
10. Город, ставший столицей Казахской АССР в 1920 году:
А) Кызылорда
В) Семипалатинск
С) Омск
D) Алматы
Е) Оренбург
11. Курс на новую экономическую политику был принят на Х съезде РКП (б) в марте:
А) 1919 г.
В) 1920 г.
С) 1922 г.
D) 1921 г.
Е) 1918 г.
12. В марте 1921 года руководство страны приняло решение о замене продразверстки:
А) продналогом
В) спецналогом
С) трудгужналогом
D) кибиточным налогом
Е) военным налогом
13. Большую роль в проведении земельно-водной реформы 1921-1922 гг. сыграл союз «Кошчи», созданный:
А) в 1920 г.
В) в 1921 г.
С) в 1922 г.
D) в 1923 г.
Е) в 1924 г.
14. Основной целью земельно-водной реформы 1921 года было:
А) Оказание братской Туркестану
В) Передать все земли в ведение государства
С) Возвращение казахам земель, отнятых царизмом
D) Выделение семян для посева
Е) Ликвидация голода
15. В ходе НЭПа разрешалось сдавать в аренду частным лицам:
А) крупные промышленные предприятия
В) банки
С) мелкие предприятия
D) водохранилища
Е) военные объекты
[15]
2. Опираясь на текст и имеющиеся у вас знания, выполните задания.
В 20-х годы ХХ века в Казахстане активно обсуждали методы осуществления социалистического строительства в крае. Представители казахской интеллигенции рассматривали вопрос с позиции защиты интересов казахского народа, тогда как представители советской власти –только с классовой позиции. Представители Советской власти при осуществлении экономических преобразований не учитывали особенности края.
a).Назовите последствия (не менее 3-х) политики командно-административной системы в 20–30 гг. ХХ века.
В экономике
В политике
В социальной сфере
[3]
b).Вывод
[1]
3. Проанализируйте особенности НЭП в Казахстане.
Достижения НЭП Недостатки
1.
Цель реформы: восстановление разрушенного революцией и гражданской войной хозяйства, создание материально-технической и социокультурной основы для построения социализма, обещанного большевиками народу 1.
2.
2.
[4]
3. Объясните причины свертывания НЭПа.
[2]
Всего : 25
ОбъяснНа схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією, простягалися незаймані землі. Колись вони належали Чернігово-Сіверському князівству, були гарно залюднені та обжиті, але в 13 ст. зазнали спустошливих набігів ординців. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами. Від 30-х рр. 17 ст. сюди потяглися українські переселенці, які залишали рідні міста після невдалих повстань, війни, визиску чужинців. Царський уряд усіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від ударів зі Степу.
Масові переселення українців випали на середину 17 ст. Складність внутрішньої ситуації, пов’язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села, залишати рідні місця й вирушати в небезпечну дорогу. Так, 1652 р. козаки під проводом полковника Івана Дзиковського на Тихій Сосні, притоці Дону, заснували місто Острогозьк.
Інший великий гурт переселенців на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснував місто Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано місто Харків. Подібну історію заснування мали такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Одночасно з містами закладалися села. У них зазвичай оселялися невеликі групи переселенців із різних земель України. Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого регіону - Слобідська Україна, або Слобожанщина.
Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї. Зокрема, право займанщини, за яким кожен переселенець привласнював собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки міг обробити. Зайнята земля не обкладалася податком. Так само не бралися податки і з господарських промислів. Замість сплати податків українські переселенці зобов’язувалися відбувати військову службу. Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, яке царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Визнання переселенцями влади царя полягало в складанні присяги. Права українських поселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами.
Отже, протягом другої половини 17 ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною постала нова козацька Україна - Слобідська.
Територія Слобідської України охоплювала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.
ение:
Кочевники — люди, временно или постоянно ведущие кочевой образ жизни, люди без определенного места жительства. Средства к существованию кочевники могут получать из самых разных источников — кочевое скотоводство, торговля, различные ремесла, рыболовство, охота, наемный труд или даже грабеж или военные завоевания. В современной историографии выделяют три основные категории кочевников. Во-первых, это охотники и собиратели (австралийские аборигены, арктические индуины, африканские кунгсаны), существующие в естественной среде, незнакомые с сельским хозяйством или животноводством. Во-вторых, это кочевники, занимающиеся ремеслом и торговлей, такие, как цыгане или туареги, которые регулярно перемещаются ради торговли или выполнения небольших ремесленных работ. В-третьих, это кочевые скотоводческие народы от древних скифов, сарматов, гуннов до современных бедуинов, монголоязычных народов, сезонно перегоняющие скот с одного пастбища на другие, приблизительно в одни и те же места.