Задання 4. Прочитайте отрывок з псторического источника, рассмотрите иллюстрашпо п ответьте на вопросы. 2 Господь и Учитель наш Иисус Христос, говоря: ...», заповедовал, чтобы вся жизнь верулоща была покаянием. У Поэтому ошибаются те проповедники, которые объявляют, что посредством палска индульгенций человек избавляется от всякого наказания и . Всякий истинно раскаявшийся христианин получает полное освобождение от наказания и вины, уготованное елу даже без индульгенций. Истинное сокровище Церкви - это пресятое Евангелие (Благовестие) о славе и благодати Бога. 1 Сокровища же индульгенциӣ - это семи, коии ныне удаагиваются богатства людей, Почему пала, который ныне богаче, чем богатейший Крез, возводит это единственный храм св. Петра охотнее не на свои деньги, но на деньги ниаци верующих? Мартін Ліотер, 95 тезисов против ондульгенція 31 октября 1517 г. г. Вiттенберг 1.1 Какие события зображены на данных илюстрациях? Подпишите плюстрации 1.2 Что, по мнено Лютера, является самої важной ценностью для христианской церкви? 1.3 Почему Лотер выстуша проти торговли индульгенция? Назовите 2 причины.
Збиранню згадок про давні часи та збереженню історичної пам’яті велику увагу приділяли за часів Русі-України. Історичні твори того часу називаються літописами.
Варто запам’ятати!
Літописи (від слів «у літо») — оповіді, у більшості з яких події викладено в хронологічній послідовності за роками.
Традиції літописання почали формуватися в Україні з часів виникнення писемності. Літописи створювали в усіх великих містах України-Русі: Києві, Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі, Львові, Чернігові та інших.
Літописці ретельно збирали й досліджували всі доступні джерела: твори своїх попередників-літописців, зарубіжні хроніки, Святе Письмо, житія святих, усні перекази та легенди, власн Саме тому літописи є дуже цінним джерелом для вивчення історії тих часів. За до давньоруських літописів можна отримати уявлення про політичне, релігійне життя, діяльність київських та інших князів. Цінним є те, що автори літописів уміщували в тексти історичні документи, що не дійшли до нашого часу. Наприклад, угоди київських князів з Візантією початку Х ст.
Літопис Самійла Величка вважається найвидатнішим історичним твором свого часу. Автор літопису Самійло Величко також був дуже освіченою людиною. Він навчався в Києво-Могилянському колегіумі.
Сторінки Літопису Григорія Граб’янки
Спробуйте прочитати назву літописа.
Пізнавально й цікаво
Києво-Могилянська академія (колегіум) — один з найдавніших вищих навчальних закладів України, що працював протягом 1632-1817 років. Важливу роль в історії академії відіграла Галшка Гулевичівна — заможна киянка, яка подарувала маєток для заснування монастиря і братської школи при ньому. Згодом із цієї школи виросла Києво-Могилянська академія.
Історичне дослідження Самійла Величка охоплює період козацької історії від початку Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до 1700 р. Літопис супроводжується портретами дев’ятьох гетьманів України. Особливістю Літопису Самійла Величка є прагнення автора залучити широке коло історичних джерел: праці іноземних дослідників, державні документи, козацькі хроніки. До того він намагався ретельно перевіряти інформацію джерел, які використовував у дослідженні.
Провідні ідеї Літопису Самійла Величка не втрачають свого значення і сьогодні.
Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Збиранню згадок про давні часи та збереженню історичної пам’яті велику увагу приділяли за часів Русі-України. Історичні твори того часу називаються літописами.
Варто запам’ятати!
Літописи (від слів «у літо») — оповіді, у більшості з яких події викладено в хронологічній послідовності за роками.
Традиції літописання почали формуватися в Україні з часів виникнення писемності. Літописи створювали в усіх великих містах України-Русі: Києві, Переяславі, Володимирі-Волинському, Галичі, Львові, Чернігові та інших.
Літописці ретельно збирали й досліджували всі доступні джерела: твори своїх попередників-літописців, зарубіжні хроніки, Святе Письмо, житія святих, усні перекази та легенди, власн Саме тому літописи є дуже цінним джерелом для вивчення історії тих часів. За до давньоруських літописів можна отримати уявлення про політичне, релігійне життя, діяльність київських та інших князів. Цінним є те, що автори літописів уміщували в тексти історичні документи, що не дійшли до нашого часу. Наприклад, угоди київських князів з Візантією початку Х ст.
Літопис Самійла Величка вважається найвидатнішим історичним твором свого часу. Автор літопису Самійло Величко також був дуже освіченою людиною. Він навчався в Києво-Могилянському колегіумі.
Сторінки Літопису Григорія Граб’янки
Спробуйте прочитати назву літописа.
Пізнавально й цікаво
Києво-Могилянська академія (колегіум) — один з найдавніших вищих навчальних закладів України, що працював протягом 1632-1817 років. Важливу роль в історії академії відіграла Галшка Гулевичівна — заможна киянка, яка подарувала маєток для заснування монастиря і братської школи при ньому. Згодом із цієї школи виросла Києво-Могилянська академія.
Історичне дослідження Самійла Величка охоплює період козацької історії від початку Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького до 1700 р. Літопис супроводжується портретами дев’ятьох гетьманів України. Особливістю Літопису Самійла Величка є прагнення автора залучити широке коло історичних джерел: праці іноземних дослідників, державні документи, козацькі хроніки. До того він намагався ретельно перевіряти інформацію джерел, які використовував у дослідженні.
Провідні ідеї Літопису Самійла Величка не втрачають свого значення і сьогодні.
Поштова марка із зображенням Галшки Гулевичівни
Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Объяснение: