Кілька століть дозволялося Мазепу лише проклинати, паплюжити, залучаючи до цієї ганебної справи і земляків, які прагнули догодити царату, відхрещувалися від свого роду, української мови і культури. Нині ім'я гетьмана повернено народові. Звичайно, ідеалізувати постать І. Мазепи недоречно, але те, що ця людина хотіла вирвати Україну з лабет царату, варте уваги.
У Глухові в 1687 році гетьманом України був обраний військовий осавул Іван Мазепа. За звичаєм, при виборах новий гетьман і московський уряд повинні були підписувати відповідні угоди. В одному із двадцяти двох пунктів угоди зазначалося: "Нікто бъ голосовъ такихъ не испущал, а отзывались бы везде единогласно — ихъ царского пресвътлаго величества самодержавной державы". Ось шлях, який пропонувався російським урядом. Українського народу немає, української мови не існує, Україна — не більше, ніж область великої держави.
Чи могла людина, що вважала себе справжнім патріотом, піти ось на такі приниження власного народу? Звичайно, угоди були підписані, але жевріла надія у гетьмана Івана Мазепи про визволення з віковічної кабали Великої Держави.
За 12 років гетьманства здійснив Мазепа одинадцять літніх та десять зимових походів. Але треба було виконувати й волю російського царя Петра І і йти на війну зі шведами. Мазепа скликав своїх однодумців-полковників, які на раді ухвалили не виступати в похід, написати листа шведському королю, аби не пустити московське військо до України.
Це вважалося зрадою гетьмана, а насправді він вболівав за долю народу, пам'ятаючи про те, що Хмельницький був у союзі зі шведами, допомагаючи їм брати у свій час Варшаву і Краків. Не простив цієї "зради" Петро І, зібрав у Глухові народ для вибору нового гетьмана. Був обраний старий і малоздібний стародубський полковник Скоропадський.
Решение этих задач можно было решить только посредством ведения военных действий. В 1806 году Россия вступила в войну с Османской империей. Одной из главных причин начала войны явилось непризнание турецкой стороной присоединения Грузии к России. В 1812 году по Бухарестскому миру Россия, получив Бессарабию, заставила Османскую империю отказаться от попыток завоевать Грузию.
В 1808 и 1809 годах Россия вела войну против Швеции, принуждая противника стать участником континентальной блокады англичан. После подписания мирного договора к России отошла Финляндия, и были присоединены Аландские острова.
На европейском театре внешняя политика России в начале 19 века несколько раз серьезно меняла направление. Сначала Российская империя состояла в антифранцузской коалиции, но затем, после нескольких серьезных поражений, была вынуждена заключить с Бонапартом мир и даже союз. Но он подлился недолго. Серьезным испытанием для страны стала Отечественная война 1812 года, когда французская армия под командованием Наполеона объявила войну России. Однако, его планы завоевать непокорное восточноевропейское государство и восстановить Речь Посполитую не сбылись. Уже в начале следующего года русская армия сама вела наступательные действия в Европе, и в конечном итоге войска союзников взяли Париж.
Объяснение:
Кілька століть дозволялося Мазепу лише проклинати, паплюжити, залучаючи до цієї ганебної справи і земляків, які прагнули догодити царату, відхрещувалися від свого роду, української мови і культури. Нині ім'я гетьмана повернено народові. Звичайно, ідеалізувати постать І. Мазепи недоречно, але те, що ця людина хотіла вирвати Україну з лабет царату, варте уваги.
У Глухові в 1687 році гетьманом України був обраний військовий осавул Іван Мазепа. За звичаєм, при виборах новий гетьман і московський уряд повинні були підписувати відповідні угоди. В одному із двадцяти двох пунктів угоди зазначалося: "Нікто бъ голосовъ такихъ не испущал, а отзывались бы везде единогласно — ихъ царского пресвътлаго величества самодержавной державы". Ось шлях, який пропонувався російським урядом. Українського народу немає, української мови не існує, Україна — не більше, ніж область великої держави.
Чи могла людина, що вважала себе справжнім патріотом, піти ось на такі приниження власного народу? Звичайно, угоди були підписані, але жевріла надія у гетьмана Івана Мазепи про визволення з віковічної кабали Великої Держави.
За 12 років гетьманства здійснив Мазепа одинадцять літніх та десять зимових походів. Але треба було виконувати й волю російського царя Петра І і йти на війну зі шведами. Мазепа скликав своїх однодумців-полковників, які на раді ухвалили не виступати в похід, написати листа шведському королю, аби не пустити московське військо до України.
Це вважалося зрадою гетьмана, а насправді він вболівав за долю народу, пам'ятаючи про те, що Хмельницький був у союзі зі шведами, допомагаючи їм брати у свій час Варшаву і Краків. Не простив цієї "зради" Петро І, зібрав у Глухові народ для вибору нового гетьмана. Був обраний старий і малоздібний стародубський полковник Скоропадський.
Решение этих задач можно было решить только посредством ведения военных действий. В 1806 году Россия вступила в войну с Османской империей. Одной из главных причин начала войны явилось непризнание турецкой стороной присоединения Грузии к России. В 1812 году по Бухарестскому миру Россия, получив Бессарабию, заставила Османскую империю отказаться от попыток завоевать Грузию.
В 1808 и 1809 годах Россия вела войну против Швеции, принуждая противника стать участником континентальной блокады англичан. После подписания мирного договора к России отошла Финляндия, и были присоединены Аландские острова.
На европейском театре внешняя политика России в начале 19 века несколько раз серьезно меняла направление. Сначала Российская империя состояла в антифранцузской коалиции, но затем, после нескольких серьезных поражений, была вынуждена заключить с Бонапартом мир и даже союз. Но он подлился недолго. Серьезным испытанием для страны стала Отечественная война 1812 года, когда французская армия под командованием Наполеона объявила войну России. Однако, его планы завоевать непокорное восточноевропейское государство и восстановить Речь Посполитую не сбылись. Уже в начале следующего года русская армия сама вела наступательные действия в Европе, и в конечном итоге войска союзников взяли Париж.
Объяснение: