У роки Першої світової війни Японія, виступивши на боці країн Антанти, обмежилась окупацією німецьких колоній на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Японія максимально використала ситуацію, що склалася, для нарощування свого військового потенціалу, особливо флоту. Посилення військової могутності сплачувало населення. У серпні-вересні 1918 р. країною прокотилася хвиля "рисових бунтів" — стихійних виступів населення проти зростання цін на основні продукти харчування. Не встиг уряд придушити ці виступи, як 1919 р. країну охопив страйковий рух робітників, а в головній колонії Японії — Кореї вибухнуло антияпонське повстання.
В большую соху включалось для светских феодалов от 800 до 1200 четей земли, для церквей и монастырей от 600 до 800, для дворцовых и «черных» земель от 500 до 700 в зависимости от качества земли. С введением новой единицы поземельного налогообложения — «живущей четверти» — налоги на землю светских феодалов снизились. Кроме того, применялось т. н. одабривание, т. е. приравнивание «середней» и «худой» земли к «доброй» путем увеличения количества «середней» и «худой» земли на соху: писец мог посчитать за 800 четвертей (1 соху) «доброй» земли 1250 «середней» или 1800 «худой» земли (на каждые 100 четвертей «середней» земли он имел право накинуть 25 четвертей такой же земли, на каждые 100 четвертей «худой» земли — 50 четвертей такой же), Такой пересчёт уменьшал общее количество сох в данном владении, облегчая налоговое бремя.
В большую соху включалось для светских феодалов от 800 до 1200 четей земли, для церквей и монастырей от 600 до 800, для дворцовых и «черных» земель от 500 до 700 в зависимости от качества земли. С введением новой единицы поземельного налогообложения — «живущей четверти» — налоги на землю светских феодалов снизились. Кроме того, применялось т. н. одабривание, т. е. приравнивание «середней» и «худой» земли к «доброй» путем увеличения количества «середней» и «худой» земли на соху: писец мог посчитать за 800 четвертей (1 соху) «доброй» земли 1250 «середней» или 1800 «худой» земли (на каждые 100 четвертей «середней» земли он имел право накинуть 25 четвертей такой же земли, на каждые 100 четвертей «худой» земли — 50 четвертей такой же), Такой пересчёт уменьшал общее количество сох в данном владении, облегчая налоговое бремя.