Реформация - это религиозное, широкое политическое движение, направленное на реформу католической церкви в 16 веке. характеристики основных этапов германской реформации: 1-й этап или начало реформации и конфликта: - 31.10.1517 - 1521 гг. идёт постоянно и неуклонно формирование оппозиции папству и католической церкви. - 31.10.1517 г. - мартин преподаёт в университете в г. виттенберг (саксония). по германии ходил продавец индульгенций тецель, для сбора средств на храм св. петра в риме. от индульгенций был определённый доход и светской власти. мартин возмутился, что индульгенции и он вывесил 95 тезисов против продажи индульгенций. это начало реформации. он пригласил на спор тецеля. тезисы были скромные и обличали мирян-верующих. мартин усомнился в праве пап отпускать грехи. эти тезисы заставили германское общество увидеть, что папство не хорошая организация - 1517 - 1521 гг. - мартин отстаивает свою истину. враждует с тецелем и духовным кардиналом и с епархией - май 1520 г. - добились, чтобы мартина отлучили от церкви, он встал в оппозицию церкви - декабрь 1520 г. - мартин сжигает папскую буллу о его отлучении от церкви. лютера не сожгли раньше, т.к. у него было право на толкование библии и была политическая ситуация. в 16 веке римское папство было под воздействием итальянского возрождения. папство увлеклось внешней политикой, а вопросы религии их не волновали. лютера не заметили. на костёр нужно было и согласие светской власти. - апрель 1521 г. - встреча мартина с карлом v (1500 - 1558 гг.) императором священной римской империи в городе вормсс. общество поделилось, многие надеялись, что к5 поддержит мартина. но к5 мартина не поддержал, т.к. д.б. один меч и одна вера, а мартин хотел разбить веру. мартин посягнул на авторитет пап. этим заканчивается 1-й этап реформации. 2-й этап реформации: - конец 1521 - до событий крестьянской войны в 1525 гг. - 1522 г. - мартин развивает идеи обязательной покорности княжеским и городским властям. всё чаще вступал в дискуссии и полемику с теми, кто видел реформацию по-другому, с другой стороны, кто трактовал её иначе. во втором этапе реформации уже не было единодушия по её проведению. - 1525 г. - после крестьянской войны (1524 - 1525 крестьяне были разочарованы, т.к. лютеранство показало свою безполезность и безсмысленность, а отсюда среди крестьян пошло ведьмовство, колдовство и пр. мартин как бы «пряником» крестьян. 3-й этап реформации: - 1526 - 1555 гг. - княжеская реформация. идеи мартина выгодны для князей. князья - решение рейхстага - либо лютеранство, либо католицизм. - 1529 г. - император к5 вернулся в германию и потребовал вернуть вормсский эдикт (указ), изданный императором 25 мая 1521 года в конце работы вормсского рейхстага 1521 году, объявивший мартина лютера еретиком и преступником, и запретивший издание, и распространение его трудов. кроме того, вормсским эдиктом устанавливалось, что предоставление лютеру убежища или иной также расценивается как преступление против законов империи. князья выдвинули протест, а отсюда протестантизм и начали борьбу с императором-католиком. - 1531 г. - шмалькальденская лига - оборонительный союз, заключённый 27 февраля 1531 года германскими протестантскими князьями и во главе с саксонией и гессеном в гессенском шмалькальдене и направленный против религиозной политики императора карла v. иногда датой основания называется 31 декабря 1530 г. в этот день члены шмалькальденского конвента (собрания) дали согласие на его создание. официальное подписание договора состоялось 27 февраля 1531 г. в последующие годы шмалькальденский союз последовательно наращивал свою мощь, принимая в свои ряды новых членов. однако возникшие начиная с 1542 года, внутренние противоречия значительно подорвали его оборонительные возможности. в итоге карлу v удалось в ходе шмалькальденской войны 1546-1547 гг. нанести решающий удар по войскам союза. (интернет). 3). 1555 г. - конец борьбы. религиозный мир. подписание аусбургского мира - приняли: «чья власть, того и вера», а все несогласные д.б. покинуть страну.это закрепило в германии политическую раздробленность. таким образом, в начале реформации в германии все объединились против католичества, а в конце реформы была раздробленность. мартин сделал так, что и другие могли выступать со своими идеями и . после этого была реформация в , швейцарии и в других странах.
1.Святославу Ігоревичу було лише три роки, коли він успадкував князівство від свого батька. До повноліття Святослава країною керувала його мати — княгиня Ольга. З дитинства він готувався стати воїном і присвятив цьому майже все життя.Повісті временних літ»
У рік 946. Ольга із сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древляни насупротив.
І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим. І сказав воєвода Свенельд і кормилець Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслід за князем».
Із праці історика Льва Диякона
Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і яс-но-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою.
2.Східні походи Святослава
У 964 р. Святослав здійснив перший похід до межиріччя Оки й Волги, де підкорив в’ятичів і через їхню землю вирушив на Волзьку Булгарію.
Він захопив її столицю, приборкавши місцеві племена, та навесні 965 р. вступив на територію Хозарського каганату.
У головній битві на березі Волги, біля столиці каганату, міста Ітиля, Святослав спільно із союзними печенігами переміг хозар і повів військо вздовж берега Каспійського моря до узбережжя Азовського моря, через землі Північного Кавказу. Війська Святослава пройшли з боями, підкоривши місцеве населення. У гирлі річки Дон у 965 році війська Святослава захопили хозарське місто-фортецю Саркел, що контролювало перетин сухопутних і річкових торговельних шляхів з Азії в Європу. Після захоплення місто перейшло під владу Русі й стало називатися Біла Вежа.
У 966 р. Святослав від Саркела знову вийшов на землі в’ятичів, остаточно підкорив їх і наклав данину. Проте розгін Хозарії відкрив шлях на Русь наступу печенігів.
Балканські походи Святослава
У 968 р. на за візантійського імператора до воювати з Болгарією військо Святослава суходолом і човнами рушило до Дунаю на державу болгар. Його поява була несподіваною, і перша битва з болгарським військом принесла перемогу руській зброї. Русичі розгромили болгар під Доростолом і захопили 80 міст. Князь Святослав на підкорених землях зробив столицею місто Переяславець на Дунаї, де розмістилася «середина» його землі.
У той час у Києві перебували княгиня Ольга і троє синів Святослава. Навесні 969 р. степові кочовики печеніги вперше підійшли до Києва й осадили місто. Осадженим вдалося послати звістку про це в Переяславець. Святослав швидко зібрав військо і стрімко рушив до Києва. Печеніги не чекали цього і відступили.
У 969—970-х pp. Святослав вирушив у новий похід проти болгар і завоював землі та міста у Фракії та Македонії. Коли Святослав попередив візантійців, що йде на Константинополь, проти нього постало велике імперське військо. Саме за цих обставин і була проголошена князем промова до дружини, що увійшла в літопис.
Які думки, почуття викликає у вас промова Святослава? Якхарактери-зує Святослава його поведінка?
Промова Святослава з «Повісті временних літ»
«Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді самі подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
1.Святославу Ігоревичу було лише три роки, коли він успадкував князівство від свого батька. До повноліття Святослава країною керувала його мати — княгиня Ольга. З дитинства він готувався стати воїном і присвятив цьому майже все життя.Повісті временних літ»
У рік 946. Ольга із сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древляни насупротив.
І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим. І сказав воєвода Свенельд і кормилець Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслід за князем».
Із праці історика Льва Диякона
Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і яс-но-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою.
2.Східні походи Святослава
У 964 р. Святослав здійснив перший похід до межиріччя Оки й Волги, де підкорив в’ятичів і через їхню землю вирушив на Волзьку Булгарію.
Він захопив її столицю, приборкавши місцеві племена, та навесні 965 р. вступив на територію Хозарського каганату.
У головній битві на березі Волги, біля столиці каганату, міста Ітиля, Святослав спільно із союзними печенігами переміг хозар і повів військо вздовж берега Каспійського моря до узбережжя Азовського моря, через землі Північного Кавказу. Війська Святослава пройшли з боями, підкоривши місцеве населення. У гирлі річки Дон у 965 році війська Святослава захопили хозарське місто-фортецю Саркел, що контролювало перетин сухопутних і річкових торговельних шляхів з Азії в Європу. Після захоплення місто перейшло під владу Русі й стало називатися Біла Вежа.
У 966 р. Святослав від Саркела знову вийшов на землі в’ятичів, остаточно підкорив їх і наклав данину. Проте розгін Хозарії відкрив шлях на Русь наступу печенігів.
Балканські походи Святослава
У 968 р. на за візантійського імператора до воювати з Болгарією військо Святослава суходолом і човнами рушило до Дунаю на державу болгар. Його поява була несподіваною, і перша битва з болгарським військом принесла перемогу руській зброї. Русичі розгромили болгар під Доростолом і захопили 80 міст. Князь Святослав на підкорених землях зробив столицею місто Переяславець на Дунаї, де розмістилася «середина» його землі.
У той час у Києві перебували княгиня Ольга і троє синів Святослава. Навесні 969 р. степові кочовики печеніги вперше підійшли до Києва й осадили місто. Осадженим вдалося послати звістку про це в Переяславець. Святослав швидко зібрав військо і стрімко рушив до Києва. Печеніги не чекали цього і відступили.
У 969—970-х pp. Святослав вирушив у новий похід проти болгар і завоював землі та міста у Фракії та Македонії. Коли Святослав попередив візантійців, що йде на Константинополь, проти нього постало велике імперське військо. Саме за цих обставин і була проголошена князем промова до дружини, що увійшла в літопис.
Які думки, почуття викликає у вас промова Святослава? Якхарактери-зує Святослава його поведінка?
Промова Святослава з «Повісті временних літ»
«Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді самі подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
3.НЕ ЗНАЮ