Демократична революція - це політологічний термін, що позначає революцію, результатами якої стане встановлення демократичного режиму, в знак заміни попереднього недемократичного правління, або в якій революційні зміни відбуваються демократичними засобами, як правило, без використання насильницьких методів та дій.
Так, такого роду революція можлива й в наше сьогодення. Ба більше, наразі, перевагу надають саме новому типу війни «інформаційному» та новим ведення подій – «ненасильницьким», через адвокасі кампанії, пропаганди, лобіювання і так далі. Якщо ж говорити про встановлення демократії, то так. Ми й досі маємо частку країн із авторитарним режимом/диктатурою. Однак їх специфікою є втручання зовнішніх гравців у справи держави, міжусобиці/громадянська війна, поділ на ворогуючі табори. Саме це може спонукати до збройного конфлікту, а не до демократичної революції. Адже немає єдиної національної позиції та ядра у суспільстві, яке буде виступати з єдиною метою не радикальними діями.
Історичними прикладами демократичних революцій є: Оксамитова революція в Чехословаччині (1989), «осінь народів» - повалення комуністичних режимів впродовж 1989-1990, Жасминова революція в Тунісі (2010-2011) та інші.
Важнейшим результатом преобразований Петра было преодоление кризиса традиционализма путем модернизации страны. Россия стала полноправной участницей международных отношений, проводившей активную внешнюю политику. Значительно вырос авторитет России в мире, а сам Петр стал для многих образцом государя-реформатора. При Петре были заложены основы русской национальной культуры. Царь создал также систему управления и административно-территориального деления страны, сохранявшуюся в течение долгого времени. Вместе с тем, главным инструментом проведения реформ было насилие. Петровские реформы не только не избавили страну от сложившейся ранее системы социальных отношений, воплощенной в крепостничестве, но, наоборот, консервировали и укрепили его институты. В этом заключалось главное противоречие петровских реформ, предпосылки будущего нового кризиса.
Демократична революція - це політологічний термін, що позначає революцію, результатами якої стане встановлення демократичного режиму, в знак заміни попереднього недемократичного правління, або в якій революційні зміни відбуваються демократичними засобами, як правило, без використання насильницьких методів та дій.
Так, такого роду революція можлива й в наше сьогодення. Ба більше, наразі, перевагу надають саме новому типу війни «інформаційному» та новим ведення подій – «ненасильницьким», через адвокасі кампанії, пропаганди, лобіювання і так далі. Якщо ж говорити про встановлення демократії, то так. Ми й досі маємо частку країн із авторитарним режимом/диктатурою. Однак їх специфікою є втручання зовнішніх гравців у справи держави, міжусобиці/громадянська війна, поділ на ворогуючі табори. Саме це може спонукати до збройного конфлікту, а не до демократичної революції. Адже немає єдиної національної позиції та ядра у суспільстві, яке буде виступати з єдиною метою не радикальними діями.
Історичними прикладами демократичних революцій є: Оксамитова революція в Чехословаччині (1989), «осінь народів» - повалення комуністичних режимів впродовж 1989-1990, Жасминова революція в Тунісі (2010-2011) та інші.
Важнейшим результатом преобразований Петра было преодоление кризиса традиционализма путем модернизации страны. Россия стала полноправной участницей международных отношений, проводившей активную внешнюю политику. Значительно вырос авторитет России в мире, а сам Петр стал для многих образцом государя-реформатора. При Петре были заложены основы русской национальной культуры. Царь создал также систему управления и административно-территориального деления страны, сохранявшуюся в течение долгого времени. Вместе с тем, главным инструментом проведения реформ было насилие. Петровские реформы не только не избавили страну от сложившейся ранее системы социальных отношений, воплощенной в крепостничестве, но, наоборот, консервировали и укрепили его институты. В этом заключалось главное противоречие петровских реформ, предпосылки будущего нового кризиса.