Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.
У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.
Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.
Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.
У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.
Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».
У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.
Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.
Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.
Вот что было в Древней Греции: Обязательной частью античных Олимпийских игр были религиозные церемонии. По установившемуся обычаю, первый день Игр отводился для жертвоприношений: атлеты проводили этот день у жертвенников и алтарей своих богов-покровителей. Подобный обряд повторялся и в заключительный день Олимпийских игр, когда вручались награды победителям. Древних атлетов-чемпионов награждали оливковыми венками, ветвями и оливковым же маслом в амфорах. Атлеты-олимпийцы соревновались обнаженными. Женщинам не только воспрещалось участвовать в Олимпийских играх, их даже на трибуны не пускали. На время Олимпийских игр в Древней Греции прекращались войны и заключалось перемирие – экехерия, а представители враждующих полисов проводили в Олимпии мирные переговоры с целью уладить конфликты. это основные отличия.
Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.
У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.
Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.
Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.
У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.
Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».
У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.
Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.
Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.
Обязательной частью античных Олимпийских игр были религиозные церемонии. По установившемуся обычаю, первый день Игр отводился для жертвоприношений: атлеты проводили этот день у жертвенников и алтарей своих богов-покровителей. Подобный обряд повторялся и в заключительный день Олимпийских игр, когда вручались награды победителям.
Древних атлетов-чемпионов награждали оливковыми венками, ветвями и оливковым же маслом в амфорах.
Атлеты-олимпийцы соревновались обнаженными.
Женщинам не только воспрещалось участвовать в Олимпийских играх, их даже на трибуны не пускали.
На время Олимпийских игр в Древней Греции прекращались войны и заключалось перемирие – экехерия, а представители враждующих полисов проводили в Олимпии мирные переговоры с целью уладить конфликты.
это основные отличия.