Всю реформаторську діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди ( етапи ): 1696 - 1715 роки та 1715 - тисячу сімсот двадцять п'ять .
Особливостями першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалося веденням Північної війни . Реформи були націлені, перш за все, на збір коштів для ведення війни, збори проводилися насильницьким методом і часто не приводили до бажаного результату. Крім державних реформ, на першому етапі проводилися великі реформи з метою модернізації укладу життя. У другому періоді реформи були більш планомірними.
Ряд істориків, наприклад В. О. Ключевський , вказував, що петровські реформи були лише природним продовженням змін, що відбувалися в ході XVII століття. Інші історики (наприклад, Сергій Соловйов ), навпаки, підкреслювали революційний характер перетворень Петра.
Історики, які проводили аналіз петровських реформ, дотримуються різних поглядів на його особисте в них участь. Одна група вважає, що як в складанні програми реформ, так і в процесі їх здійснення Петро не грав головній ролі (яка була йому приписана як царю). Інша група істориків, навпаки, пише про великий особистої ролі Петра I в проведенні тих чи інших реформ.
ответ: Революция во Франции началась как явление внутренней жизни этой страны. Конфликт в обществе возник на почве противоречий по вопросу о целесообразности, форме, темпах и осуществления различных реформ внутреннего устройства. Накануне революции огромного размера достиг бюджетный дефицит, причем он возник именно в годы Войны за независимость в Северной Америке. Франция повстанцам добиться победы, отправила в Америку экспедиционный корпус и флот, что потребовало больших финансовых затрат. Рост расходов не был компенсирован увеличением доходов, и проблема дефицита стала одним из острейших вопросов внутренней политики, которые привели к революции. Остро стояли и более общие вопросы о привилегиях дворянства и духовенства, сеньориальном строе в деревне, об ограничении королевского абсолютизма, народном представительстве и др. В любом случае вопросы внешней политики Франции и международных отношений не занимали центрального места в дискуссиях накануне и в начале революции. Первое время, вплоть до 1791 г., французские революционеры даже не особенно задумывались о внешнеполитических последствиях своих действий. Внешняя политика, международная обстановка не очень их волновали. Потому что в это время все основные европейские державы были заняты решением других, более важных для себя задач. Первые год-два Французская революция протекала в весьма благоприятных международных условиях. Это обусловило в целом миролюбивую внешнюю политику революционных властей, заявлявших о своем стремлении поддерживать добрососедские отношения с другими государствами.
Объяснение:
Всю реформаторську діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди ( етапи ): 1696 - 1715 роки та 1715 - тисячу сімсот двадцять п'ять .
Особливостями першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалося веденням Північної війни . Реформи були націлені, перш за все, на збір коштів для ведення війни, збори проводилися насильницьким методом і часто не приводили до бажаного результату. Крім державних реформ, на першому етапі проводилися великі реформи з метою модернізації укладу життя. У другому періоді реформи були більш планомірними.
Ряд істориків, наприклад В. О. Ключевський , вказував, що петровські реформи були лише природним продовженням змін, що відбувалися в ході XVII століття. Інші історики (наприклад, Сергій Соловйов ), навпаки, підкреслювали революційний характер перетворень Петра.
Історики, які проводили аналіз петровських реформ, дотримуються різних поглядів на його особисте в них участь. Одна група вважає, що як в складанні програми реформ, так і в процесі їх здійснення Петро не грав головній ролі (яка була йому приписана як царю). Інша група істориків, навпаки, пише про великий особистої ролі Петра I в проведенні тих чи інших реформ.
ответ: Революция во Франции началась как явление внутренней жизни этой страны. Конфликт в обществе возник на почве противоречий по вопросу о целесообразности, форме, темпах и осуществления различных реформ внутреннего устройства. Накануне революции огромного размера достиг бюджетный дефицит, причем он возник именно в годы Войны за независимость в Северной Америке. Франция повстанцам добиться победы, отправила в Америку экспедиционный корпус и флот, что потребовало больших финансовых затрат. Рост расходов не был компенсирован увеличением доходов, и проблема дефицита стала одним из острейших вопросов внутренней политики, которые привели к революции. Остро стояли и более общие вопросы о привилегиях дворянства и духовенства, сеньориальном строе в деревне, об ограничении королевского абсолютизма, народном представительстве и др. В любом случае вопросы внешней политики Франции и международных отношений не занимали центрального места в дискуссиях накануне и в начале революции. Первое время, вплоть до 1791 г., французские революционеры даже не особенно задумывались о внешнеполитических последствиях своих действий. Внешняя политика, международная обстановка не очень их волновали. Потому что в это время все основные европейские державы были заняты решением других, более важных для себя задач. Первые год-два Французская революция протекала в весьма благоприятных международных условиях. Это обусловило в целом миролюбивую внешнюю политику революционных властей, заявлявших о своем стремлении поддерживать добрососедские отношения с другими государствами.