1. Галицько-Волинська держава й початок визволення українських земель у першій чверті XIV ст.
На початку XIV ст. міжусобна боротьба татарських ханів ослабила владу завойовників над Україною. Сприятливими обставинами для зміцнення власних позицій найшвидше скористався галицько-волинський князь Юрій (бл. 1301 - бл. 1315).
У 1302 р. він послав на до брату своєї дружини польському князю Владиславу Локетеку військові загони. Але похід був невдалим, внаслідок чого Юрій втратив відвойовану батьком і добре освоєну українцями Люблінську землю, Значно успішніше діяв молодий правитель у мирній роз будові власних володінь. За його князювання швидко розросталися міста й села, розвивалися торгівля й культура.
В 1303 р. була створена Галицька митрополія, що значно зміцнило міжнародний авторитет західноукраїнської держави й водночас послабило релігійні зв'язки з іншими українськими землями. Правління Юрія - це доба золотого спокою, багатства й слави Галицько-Волинської держави та її міжнародного визнання. Сам князь дістав титул "короля Русі". Такий титул найбільше відповідав державотворчим процесам в Україні, оскільки відродження нової Української держави на західних землях відбувалося під давньою назвою "Русь". Інакше й не могло бути.
В часи розпуки й лихоліття громада завжди шукає опори своїм діям у славних сторінках власної історії. А нею в житті українського народу й була могутня Київська Русь. Відроджуючись під цією назвою, Україна тим самим перебирала на себе велич і авторитет своєї попередниці.
Сини Юрія Андрій і Лев (1315 - 1323), хоч і розділили між собою територію князівства, але в політиці завжди діяли спільно. Князі підтримували дружні стосунки з правителями західних держав і тим самим забезпечили мирні умови життя своїм підданим. Внутрішня стабільність стимулювала національне піднесення серед місцевої феодальної верхівки та її прагнення до незалежності від Золотої Орди. При цьому патріоти добре бачили неспроможність власними силами досягти мети й тому в своїх діях орієнтувалися на ті країни, які були готові виступити проти Монгольської держави й разом з тим визнати правомірність державотворчих устремлінь української національної знаті. Такою країною і стала молода Литовська держава.
На початку XIV ст. Литва набрала великої сили, її територія розширилася далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднаних білоруських і частини руських (російських) земель. Після придушення сепаратистських виступів племен ятвягів і жмуді внутрішнє становище країни зміцніло. В той же час посилилася загроза її державному існуванню з боку німецьких рицарів, Польщі й особливо Золотої Орди.
Спільне прагнення до державної незалежності штовхало в обійми як Литву, так і Україну. Кожна з них міцніла силою іншої. Спочатку ворожі, потім добросусідські відносини між Литвою й Галицько-Волинською Руссю переросли в союзницькі. Вони спрямовувалися проти зовнішньої агресії й одночасно на створення дружньої Литві Української держави.
907 Вдалий похід Олега на Константинополь. Укладення договору.
Перший літописний спогад про Чернігів і Переяслав
911 Другий торговельний договір Олега з Візантією, а також договір про ненапад.
912—945 Княжіння Ігоря, сина Рюрика.
915 Перший похід печенігів на Русь. Укладання миру.
920 Похід Ігоря на печенігів
941 Невдалий похід Ігоря на Константинополь, знищення руських кораблів грецьким вогнем.
943 Успішний похід Ігоря у Східне Закавказзя (м. Бердаа)
944 Новий, невигідний договір Русі з Візантією.
945 Загибель Ігоря у Древлянській землі під час повторного збору данини.
945—964 Княжіння вдови Ігоря — Ольги.
946 Придушення Ольгою повстання древлян після спалення Іскоростеня.
955 (957?) Посольство Ольги до Константинополя. Хрещення Ольги.
964—972 Княжіння у Києві Святослава Ігоровича.
959 Руське посольство до короля Німеччини Оттона І.
964 Переможні походи Святослава проти хозар на Дон і Північний Кавказ; підпорядкування в'ятичів на Оці і Тмутаракані (Тументархана) на Тамані.
965 Переможний похід Святослава на Волзьку Булгарію, здобуття її столиці. Похід по Волзі на хозар, знищення Хозарського каганату; підпорядкування ясів (роксолани) та касогів на Північному Кавказі.
967 Святослав на прохання візантійського імператора Нікіфора Фокі здійснив вдалий похід на Дунайську Болгарію, заволодів столицею, взяв у полон кагана Бориса і переніс свою ставку у Переяславець на Дунаї. Печеніги, скориставшись відсутністю руської дружини, обложили Київ, обороною якого керувала княгиня Ольга.
969 Смерть княгині Ольги. Святослав призначає своїх синів намісниками: Володимира у Новгороді, Ярополка у Києві, Олега — у Древлянській землі.
970—971 Військові дії Святослава у Болгарії, пограбування околиць Константинополя, 971 — облога у Доростолі; поразка і відхід з Балкан. Укладення з Візантією договору на умовах 944 р.
972 Напад печенігів на загін Святослава біля Дніпрових порогів і його загибель.
976—1025 Візантійський імператор Василій ІІ
977 В ході міжусобиць загинув Олег Святославич, його брат Володимир втік до Скандинавії.
979 Володимир повернувся до Києва з загоном варязьких найманців і вбив свого брата Ярополка .
980—1015 Княжіння у Києві Володимира Святославича
981 Похід Володимира на в'ятичів і їх підкорення. Конфлікт Києва з Польщею — Червенські міста (Червень, Перемишль) переходять до володінь Володимира.
982 Похід Володимира на радимичів, які після смерті Святослава перестали платити князеві данину.
983 Похід Володимира на ятвягів і їх підпорядкування, також взято під контроль торговельні шляхи по Бугу-Віслі і Німану.
985 Похід Володимира на Волзьку Булгарію і укладання з нею договору про мир і торгівлю
987 Володимир уклав союз з Візантією, отримав як наречену візантійську принцесу Ганну і прийняв християнство.
988 Руська флотилія спрямована на до Константинополю. Володимир запроваджує християнство у Києві і на Русі. Митрополитом у Києві став грек Феофілакт (?).
989 Після 2-місячної облоги Володимир здобув Херсонес і добився цим одруження з Ганною.
990—996 Будівництво у Києві першої кам'яної церкви — Успіння Богородиці (Десятинної).
992 Антихристиянське повстання у Києві
992—997 Багаторазові напади печенігів на київські землі.
996 Урочисте відкриття першої у Києві кам'яної Десятинної церкви (25 травня), до якої прибули священики з Херсонеса; захоронення тут праху княгині Ольги.
997—1038 Правління в Угорщині князя (з 1000 р. — короля) Іштвана І. Ліквідував племінний поділ країни і ввів королівські комітати. Отримав 1000 р. королівську корону, ввів християнство в Угорщині
1. Галицько-Волинська держава й початок визволення українських земель у першій чверті XIV ст.
На початку XIV ст. міжусобна боротьба татарських ханів ослабила владу завойовників над Україною. Сприятливими обставинами для зміцнення власних позицій найшвидше скористався галицько-волинський князь Юрій (бл. 1301 - бл. 1315).
У 1302 р. він послав на до брату своєї дружини польському князю Владиславу Локетеку військові загони. Але похід був невдалим, внаслідок чого Юрій втратив відвойовану батьком і добре освоєну українцями Люблінську землю, Значно успішніше діяв молодий правитель у мирній роз будові власних володінь. За його князювання швидко розросталися міста й села, розвивалися торгівля й культура.
В 1303 р. була створена Галицька митрополія, що значно зміцнило міжнародний авторитет західноукраїнської держави й водночас послабило релігійні зв'язки з іншими українськими землями. Правління Юрія - це доба золотого спокою, багатства й слави Галицько-Волинської держави та її міжнародного визнання. Сам князь дістав титул "короля Русі". Такий титул найбільше відповідав державотворчим процесам в Україні, оскільки відродження нової Української держави на західних землях відбувалося під давньою назвою "Русь". Інакше й не могло бути.
В часи розпуки й лихоліття громада завжди шукає опори своїм діям у славних сторінках власної історії. А нею в житті українського народу й була могутня Київська Русь. Відроджуючись під цією назвою, Україна тим самим перебирала на себе велич і авторитет своєї попередниці.
Сини Юрія Андрій і Лев (1315 - 1323), хоч і розділили між собою територію князівства, але в політиці завжди діяли спільно. Князі підтримували дружні стосунки з правителями західних держав і тим самим забезпечили мирні умови життя своїм підданим. Внутрішня стабільність стимулювала національне піднесення серед місцевої феодальної верхівки та її прагнення до незалежності від Золотої Орди. При цьому патріоти добре бачили неспроможність власними силами досягти мети й тому в своїх діях орієнтувалися на ті країни, які були готові виступити проти Монгольської держави й разом з тим визнати правомірність державотворчих устремлінь української національної знаті. Такою країною і стала молода Литовська держава.
На початку XIV ст. Литва набрала великої сили, її територія розширилася далеко за межі етнічного регіону - басейнів Вісли, Німану й Двіни - за рахунок приєднаних білоруських і частини руських (російських) земель. Після придушення сепаратистських виступів племен ятвягів і жмуді внутрішнє становище країни зміцніло. В той же час посилилася загроза її державному існуванню з боку німецьких рицарів, Польщі й особливо Золотої Орди.
Спільне прагнення до державної незалежності штовхало в обійми як Литву, так і Україну. Кожна з них міцніла силою іншої. Спочатку ворожі, потім добросусідські відносини між Литвою й Галицько-Волинською Руссю переросли в союзницькі. Вони спрямовувалися проти зовнішньої агресії й одночасно на створення дружньої Литві Української держави.
Х століття
907 Вдалий похід Олега на Константинополь. Укладення договору.
Перший літописний спогад про Чернігів і Переяслав
911 Другий торговельний договір Олега з Візантією, а також договір про ненапад.
912—945 Княжіння Ігоря, сина Рюрика.
915 Перший похід печенігів на Русь. Укладання миру.
920 Похід Ігоря на печенігів
941 Невдалий похід Ігоря на Константинополь, знищення руських кораблів грецьким вогнем.
943 Успішний похід Ігоря у Східне Закавказзя (м. Бердаа)
944 Новий, невигідний договір Русі з Візантією.
945 Загибель Ігоря у Древлянській землі під час повторного збору данини.
945—964 Княжіння вдови Ігоря — Ольги.
946 Придушення Ольгою повстання древлян після спалення Іскоростеня.
955 (957?) Посольство Ольги до Константинополя. Хрещення Ольги.
964—972 Княжіння у Києві Святослава Ігоровича.
959 Руське посольство до короля Німеччини Оттона І.
964 Переможні походи Святослава проти хозар на Дон і Північний Кавказ; підпорядкування в'ятичів на Оці і Тмутаракані (Тументархана) на Тамані.
965 Переможний похід Святослава на Волзьку Булгарію, здобуття її столиці. Похід по Волзі на хозар, знищення Хозарського каганату; підпорядкування ясів (роксолани) та касогів на Північному Кавказі.
967 Святослав на прохання візантійського імператора Нікіфора Фокі здійснив вдалий похід на Дунайську Болгарію, заволодів столицею, взяв у полон кагана Бориса і переніс свою ставку у Переяславець на Дунаї. Печеніги, скориставшись відсутністю руської дружини, обложили Київ, обороною якого керувала княгиня Ольга.
969 Смерть княгині Ольги. Святослав призначає своїх синів намісниками: Володимира у Новгороді, Ярополка у Києві, Олега — у Древлянській землі.
970—971 Військові дії Святослава у Болгарії, пограбування околиць Константинополя, 971 — облога у Доростолі; поразка і відхід з Балкан. Укладення з Візантією договору на умовах 944 р.
972 Напад печенігів на загін Святослава біля Дніпрових порогів і його загибель.
976—1025 Візантійський імператор Василій ІІ
977 В ході міжусобиць загинув Олег Святославич, його брат Володимир втік до Скандинавії.
979 Володимир повернувся до Києва з загоном варязьких найманців і вбив свого брата Ярополка .
980—1015 Княжіння у Києві Володимира Святославича
981 Похід Володимира на в'ятичів і їх підкорення. Конфлікт Києва з Польщею — Червенські міста (Червень, Перемишль) переходять до володінь Володимира.
982 Похід Володимира на радимичів, які після смерті Святослава перестали платити князеві данину.
983 Похід Володимира на ятвягів і їх підпорядкування, також взято під контроль торговельні шляхи по Бугу-Віслі і Німану.
985 Похід Володимира на Волзьку Булгарію і укладання з нею договору про мир і торгівлю
987 Володимир уклав союз з Візантією, отримав як наречену візантійську принцесу Ганну і прийняв християнство.
988 Руська флотилія спрямована на до Константинополю. Володимир запроваджує християнство у Києві і на Русі. Митрополитом у Києві став грек Феофілакт (?).
989 Після 2-місячної облоги Володимир здобув Херсонес і добився цим одруження з Ганною.
990—996 Будівництво у Києві першої кам'яної церкви — Успіння Богородиці (Десятинної).
992 Антихристиянське повстання у Києві
992—997 Багаторазові напади печенігів на київські землі.
996 Урочисте відкриття першої у Києві кам'яної Десятинної церкви (25 травня), до якої прибули священики з Херсонеса; захоронення тут праху княгині Ольги.
997—1038 Правління в Угорщині князя (з 1000 р. — короля) Іштвана І. Ліквідував племінний поділ країни і ввів королівські комітати. Отримав 1000 р. королівську корону, ввів християнство в Угорщині
Объяснение: