Заполнить таблицу – «Система управления по реформам 1867-1868гг.» - Территория Возглавлял Из числа кого назначался или выбирался 1.Генерал-губернаторство Генерал-губернатор 2. 3. 4. Волость 5.
Берестейська унія була спробою реалізувати ідею єдності християнських церков, що зародилася 1054 р. після офіційного розколу християнства на західну та східну гілки, а згодом перетворилася на ідею прилучення православних до католицизму.
Берестейська унія була "раною в тілі руського народу", що розколола його на два ворожі табори, сприяла посиленню впливів Риму, полонізації українців та білорусів
Реформація - соціально-політичний рух XVI – XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Реформаційний рух поклав початок новому напрямкові християнського вчення - протестантизмові. Протестантська церква оголошувала свою незалежність від влади папи Римського. Реформація охопила багато європейських країн. Не оминула вона й Польщі та Великого князівства Литовського, у складі яких перебували українські землі. Уряди обох держав спробували перешкоджати поширенню реформаційних ідей. У 1520 р. з'явилася грамота Сигізмунда І, яка під загрозою ув’язнення й конфіскації майна забороняла завозити з-за кордону книжки Лютера. Справа істотно змінилася після перетворення Тевтонського (Прусського) ордену на світську державу із спадковим монархом. Державною релігією в Пруссії було проголошено лютеранство. Територіальна близькість Пруссії до Польщі й Литви зумовила швидке поширення на їхніх землях реформаційних ідей та нових віровчень. Річ Посполита стала, за висловом сучасників, притулком єретиків - так католицька церква називала людей некатолицької віри.
На українських землях нечисленні осередки протестантизму почали з'являтись у 30-40-х рр. XVI ст.
Козаки-військовий стан, що сформувалися на територіях Росії, України, Казахстану. Термін» козаки " був прийнятий на Русі для позначення самостійного і самоврядного збройного населення на різних, нерідко напівпустельних і малонаселених територіях, представників спільнот, що складаються з людей різного етнічного походження, але переважно християнського віросповідання. До кінця XVII століття в Російському царстві також існували особливі категорії служилих людей-біломісні козаки і городові козаки, до кінця XIX століття — станичні козаки, до 1920 року — сибірські городові козаки, а в Речі Посполитій були Надвірні козаки, реєстрові козаки, охочекомонні козаки, грунтові козаки і лісівники.
Відповідь:
Берестейська унія була спробою реалізувати ідею єдності християнських церков, що зародилася 1054 р. після офіційного розколу християнства на західну та східну гілки, а згодом перетворилася на ідею прилучення православних до католицизму.
Берестейська унія була "раною в тілі руського народу", що розколола його на два ворожі табори, сприяла посиленню впливів Риму, полонізації українців та білорусів
Реформація - соціально-політичний рух XVI – XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Реформаційний рух поклав початок новому напрямкові християнського вчення - протестантизмові. Протестантська церква оголошувала свою незалежність від влади папи Римського. Реформація охопила багато європейських країн. Не оминула вона й Польщі та Великого князівства Литовського, у складі яких перебували українські землі. Уряди обох держав спробували перешкоджати поширенню реформаційних ідей. У 1520 р. з'явилася грамота Сигізмунда І, яка під загрозою ув’язнення й конфіскації майна забороняла завозити з-за кордону книжки Лютера. Справа істотно змінилася після перетворення Тевтонського (Прусського) ордену на світську державу із спадковим монархом. Державною релігією в Пруссії було проголошено лютеранство. Територіальна близькість Пруссії до Польщі й Литви зумовила швидке поширення на їхніх землях реформаційних ідей та нових віровчень. Річ Посполита стала, за висловом сучасників, притулком єретиків - так католицька церква називала людей некатолицької віри.
На українських землях нечисленні осередки протестантизму почали з'являтись у 30-40-х рр. XVI ст.
Пояснення:
Козаки-військовий стан, що сформувалися на територіях Росії, України, Казахстану. Термін» козаки " був прийнятий на Русі для позначення самостійного і самоврядного збройного населення на різних, нерідко напівпустельних і малонаселених територіях, представників спільнот, що складаються з людей різного етнічного походження, але переважно християнського віросповідання. До кінця XVII століття в Російському царстві також існували особливі категорії служилих людей-біломісні козаки і городові козаки, до кінця XIX століття — станичні козаки, до 1920 року — сибірські городові козаки, а в Речі Посполитій були Надвірні козаки, реєстрові козаки, охочекомонні козаки, грунтові козаки і лісівники.