Заполнить таблицы. только на вас ​

аграрная революция — процесс, ведущий к резкому росту продуктивности сельского хозяйства.

во вто­рой по­ло­вине xviii в. в ан­глии про­ис­хо­дит аг­рар­ная ре­во­лю­ция. пред­при­ни­ма­тель­ское фер­мер­ское хо­зяй­ство вы­тес­ня­ет тра­ди­ци­он­ное кре­стьян­ское. это было свя­за­но с тем, что прак­ти­че­ски вся земля со­сре­до­то­чи­лась в руках круп­ных соб­ствен­ни­ков, ко­то­рые сда­ва­ли ее в арен­ду фер­ме­рам. скла­ды­ва­лась си­сте­ма ка­пи­та­ли­сти­че­ских от­но­ше­ний между ленд­лор­да­ми (вла­дель­ца­ми земли), фер­ме­ра­ми-арен­да­то­ра­ми и на­ем­ны­ми ра­бот­ни­ка­ми (ба­тра­ка­ми). это при­во­дит к улуч­ше­нию ка­че­ства об­ра­бот­ки земли, осво­е­нию за­бро­шен­ных участ­ков земли, по­се­ву кор­мо­вых куль­тур (для скота). после аг­рар­ной ре­во­лю­ции мно­гие люди в де­ревне оста­лись без ра­бо­ты и средств к су­ще­ство­ва­нию. они по­да­лись в город, где ста­но­ви­лись на­ем­ны­ми ра­бот­ни­ка­ми на про­мыш­лен­ных пред­при­я­ти­ях.

пред­по­сыл­ки про­мыш­лен­ной ре­во­лю­ции

• скоп­ле­ние ка­пи­та­ла в руках пред­при­ни­ма­те­лей, тор­гов­цев и бан­ки­ров.

• рост числа на­ем­ных ра­бо­чих (рост числа ра­бо­чих, в част­но­сти, был обу­слов­лен аг­рар­ной ре­во­лю­ци­ей).

• раз­ви­тие тор­гов­ли и рост го­ро­дов.

• на­ли­чие рынка сбыта в ко­ло­ни­ях.

непо­сред­ствен­ной при­чи­ной на­ча­ла про­мыш­лен­ной ре­во­лю­ции стало ра­зо­ре­ние ан­глий­ских тка­чей в связи с вво­зом в ан­глию де­ше­вых тка­ней из индии. чтобы со­хра­нить свое про­из­вод­ство и кон­ку­ри­ро­вать с недо­ро­ги­ми ин­дий­ски­ми тка­ня­ми, им было необ­хо­ди­мо уве­ли­чить про­из­во­ди­тель­ность труда и умень­шить за­тра­ты. (см. по­дроб­нее)

со­бы­тия

1733 г. – джон кей изоб­рел ме­ха­ни­че­ский (са­мо­лет­ный) ткац­кий ста­нок.

1735 г. – аб­ра­хам дер­би-сын внед­рил до­мен­ную вы­плав­ку чу­гу­на на коксе.

1765 г. – джеймс хар­гри­вс изоб­рел ме­ха­ни­че­скую прял­ку «джен­ни» (один ра­бо­чий мог при­во­дить в дви­же­ние 18 ве­ре­тен).

1767 г. – изоб­ре­тен пря­диль­ный ста­нок, при­во­ди­мый в дви­же­ние во­дя­ным ко­ле­сом.

1771 г. – в ан­глии по­яви­лась хлоп­ко­пря­диль­ная фаб­ри­ка, на ко­то­рой впер­вые все ос­нов­ные ра­бо­ты вы­пол­ня­ли ма­ши­ны. ее по­стро­ил изоб­ре­та­тель и про­мыш­лен­ник ричард ар­крайт. ма­ши­ны при­во­ди­лись в дви­же­ние при по­мо­щи во­дя­но­го ко­ле­са.

1784 г. – со­зда­ние па­ро­во­го дви­га­те­ля. кон­струк­тор – джеймс уатт.

1784 г. – изоб­ре­тен то­кар­ный ста­нок генри модс­ли.

1785 г. – изоб­ре­те­ние эд­мун­дом кар­т­рай­том но­во­го ткац­ко­го стан­ка, ко­то­рый по­вы­сил про­из­во­ди­тель­ность труда в 40 раз.

внед­ре­ние в про­из­вод­ство машин вы­тес­ня­ло руч­ное про­из­вод­ство. умень­ши­лось число мел­ких соб­ствен­ни­ков – людей, ко­то­рые ра­бо­та­ли на себя; уве­ли­чи­лось число людей, жи­ву­щих за счет на­ем­но­го труда. ра­бо­ты для всех не хва­та­ло. вме­сте с тем усло­вия труда стали более тя­же­лы­ми. ра­бо­чий день на­ем­ных ра­бот­ни­ков про­дол­жал­ся 12 часов и более.

1811–1813 гг. – дви­же­ние луд­ди­тов («раз­ру­ши­те­лей машин»). ра­бо­чие ло­ма­ли ма­ши­ны, из-за ко­то­рых мно­гие ока­за­лись без ра­бо­ты. пра­ви­тель­ство ис­поль­зо­ва­ло про­тив луд­ди­тов вой­ска, смерт­ную казнь.

1825 г. – в ан­глии пущен пер­вый пас­са­жир­ский поезд.

се­ре­ди­на xix в. – общая про­тя­жен­ность же­лез­ных дорог в ан­глии со­став­ля­ет более 50 тыс. км.

за­клю­че­ние

про­мыш­лен­ная ре­во­лю­ция была свя­за­на с рядом тех­ни­че­ских изоб­ре­те­ний, ко­то­рые поз­во­ли­ли за­ме­нить руч­ной труд ма­шин­ным про­из­вод­ством. в ре­зуль­та­те про­мыш­лен­но­го пе­ре­во­ро­та ан­глия конце xviii в. стала пер­вой про­мыш­лен­ной стра­ной мира.

по­след­ствия

• рост про­из­во­ди­тель­но­сти труда (при­во­дил к сни­же­нию цен на то­ва­ры).

• утвер­жде­ние ка­пи­та­ли­сти­че­ской эко­но­ми­ки.

• из­ме­не­ния в со­ци­аль­ной струк­ту­ре. оформ­ле­ние клас­сов про­мыш­лен­ной бур­жу­а­зии и на­ем­ных ра­бо­чих (про­ле­та­ри­а­та).

• рост тор­гов­ли и со­вер­шен­ство­ва­ние путей со­об­ще­ния.

• ухуд­ше­ние усло­вий труда ра­бо­чих.

ответ:

процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. за династії меровінгів (v ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. військовий вождь одноча-сно був королем. із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. при королю створювалась королівська курія (рада знаті).

за меровінгів існувала двірцево-вотчинна система іння.

у 751 р. на престолі утверджується нова династія. на зборах світської і духовної знаті пінін короткий, син карла мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем.

найбільшого розвитку монархія досягає за правління йо-го сина карла великого (768 - 814 у результаті великих завойовницьких походів у її склад ввійшли території, які зараз західну німеччину, північну італію, північну іс-панію, а також багато інших земель.

показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. карла імператором. у його руках зосереджується значна влада. але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі. майже щороку скликався з`їзд всієї знаті (так зване “велике поле”).

разом з тим відносне посилення центральної влади потягло за собою формування органів державного іння, особливостями яких було:

– посадові особи, які очолювали господарське іння володіннями феодалів, одночасно здійснювали адміністративно-судову владу над населенням, що там проживало;

– нагородою за службу були земельні , а та-кож право залишати собі частину зборів з населення;

– було відсутнє послідовне розмежування між окремими сферами державного іння. посадові особи, як правило, поєднували військові, фінансові, судові функції. лише в системі центрального іння спостерігалось певне розмежування в компетенції. але і там спеціального відомчого апарату ще не було.