1. Боевой камзол К стеганому камзолу пришиты вощенные шнурки для крепления различных частей доспеха. Кольчужные вставки служат дополнительной защитой. 2. Башмак, наколенник, наголенник и набедренник К латному башмаку и наголеннику, прикрывающим ноги до колена пристегивались наколенник и набедренник. 3. Кольчужный набрюшник. Кольчужный набрюшник привязывался к поясу и прикрывал нижнюю часть туловища. Такая кольчуга не мешала нагибаться и садиться. 4. Наспинник. Наспинник надевали снизу вверх. Его отогнутый край отражал удары, направленные на поясницу и бедра. К передним полам наспинника был приклепан ремень с пряжкой. 5. Нагрудник. Вместе нагрудник и наспинник образовывали кирасу. Их скрепляли ремнем и связывали на плечах. 6. Наплечник, налокотник, наручи и подмышечный щиток. Наручи и налокотник связывались шнурками через парные отверстия в пластинах. Наплечник и подмышечный щиток прикрывали плечо и подмышку. 7. Пальцевые пластины. Меч и кинжал. Пластины, прикрывающие пальцы, крепились к кожаной перчатке. Ремни на перевязи меча позволяли держать ножны под нужным углом. Рондельный кинжал висел на правом боку. 8. Подбородник. Подбородник защищал нижнюю часть лица в комплекте с саладом - типично немецким шлемом. 9. Шпоры и шлем. К ногам рыцаря пристегивались колесные шпоры, на голову надевался шлем с подкладкой, смягчающей удары. Шейный ремень прочно удерживал шлем на голове. 10. Во всеоружии. В руках у рыцаря стальная булава-шестопер - действенное оружие против пластинчатой брони. Вооруженный с головы до ног рыцарь готов сесть на своего боевого коня.
У рефераті подано відомості про особливості економічного розвитку України у контексті реформ другої половини ХІХ ст.
В сучасній українській історичній науці значно підвищився інтерес до проблем пореформеного розвитку країни у другій половині XIX - на початку XX ст. Це викликано не тільки необхідністю перегляду поглядів радянської історіографії, але й потребою засвоєння значного історичного досвіду, відродження певних традицій, які повинні відіграти позитивну роль у розвитку ринкових відносин сьогоденної України.
Пореформений стан Росії у другій пол. XIX ст., а в її складі й більшої частини України знаменувався проявом загальноімперських і суто національних факторів соціально-економічного розвитку окремих регіонів держави. З точки зору зародження і становлення, а також модернізації економіки виділялися південно-східні райони, тобто та частина України, де найбільш значущим елементом виступала промисловість. Пік розвитку і результативність здійснення реформ 60-х і наступних років припадає на кінець XIX - початок XX ст. Саме в цей час відбувається розвиток торговельного підприємництва, утвердження в економіці, особливо у промисловості, великих монополістичних об’єднань.
В українській історичній науці цій проблемі приділяється недостатньо уваги, хоча останнім часом науковці все активніше звертаються до неї
У рефераті подано відомості про особливості економічного розвитку України у контексті реформ другої половини ХІХ ст.
В сучасній українській історичній науці значно підвищився інтерес до проблем пореформеного розвитку країни у другій половині XIX - на початку XX ст. Це викликано не тільки необхідністю перегляду поглядів радянської історіографії, але й потребою засвоєння значного історичного досвіду, відродження певних традицій, які повинні відіграти позитивну роль у розвитку ринкових відносин сьогоденної України.
Пореформений стан Росії у другій пол. XIX ст., а в її складі й більшої частини України знаменувався проявом загальноімперських і суто національних факторів соціально-економічного розвитку окремих регіонів держави. З точки зору зародження і становлення, а також модернізації економіки виділялися південно-східні райони, тобто та частина України, де найбільш значущим елементом виступала промисловість. Пік розвитку і результативність здійснення реформ 60-х і наступних років припадає на кінець XIX - початок XX ст. Саме в цей час відбувається розвиток торговельного підприємництва, утвердження в економіці, особливо у промисловості, великих монополістичних об’єднань.
В українській історичній науці цій проблемі приділяється недостатньо уваги, хоча останнім часом науковці все активніше звертаються до неї