Занимались земледелием, скотоводством, ремеслом. Главные города: Смоленск, Полоцк, Изборск. С IX века — в составе Древнерусского государства. По одной из гипотез, вошли в состав древнерусской народности. В XI—XII веках территория кривичей входила в Смоленское и Полоцкое княжества, северо-западная часть — в Новгородские владения. В «Повести временных лет», которая является основным историческим источником сведений о кривичах, указывается, что кривичи ведут своё происхождение от полочан:
« От сихъ же [полочан] и кривичи, иже сѣдять на верхъ Волгы, и на вѣрхъ Двины и на вѣрхъ Днѣпра, ихъже и городъ есть Смолѣнескъ; туда бо сѣдять кривичи (Повесть временных лет) »
Румунські війська брали участь у боях на східному фронті разом із військами союзних їй країн. Королівство Румунія окупувало Бессарабію та Північну Буковину, а також так звану Трансністрію — межиріччя Дністра та Південного Бугу. 1944 року театр воєнних дій перемістився на територію самого Королівства Румунія. Це призвело до державного перевороту, заколотників підтримав король країни Міхай I. Лідера Королівства Румунія Іона Антонеску та його прибічників було заарештовано, а країна виступила на боці Антигітлерівської коаліції. По завершенню війни 1947 року Королівство Румунія проголошено Народною Республікою Румунія.
Объяснение:
Занимались земледелием, скотоводством, ремеслом. Главные города: Смоленск, Полоцк, Изборск. С IX века — в составе Древнерусского государства. По одной из гипотез, вошли в состав древнерусской народности. В XI—XII веках территория кривичей входила в Смоленское и Полоцкое княжества, северо-западная часть — в Новгородские владения. В «Повести временных лет», которая является основным историческим источником сведений о кривичах, указывается, что кривичи ведут своё происхождение от полочан:
« От сихъ же [полочан] и кривичи, иже сѣдять на верхъ Волгы, и на вѣрхъ Двины и на вѣрхъ Днѣпра, ихъже и городъ есть Смолѣнескъ; туда бо сѣдять кривичи (Повесть временных лет) »
Этноним
Объяснение:
Румунські війська брали участь у боях на східному фронті разом із військами союзних їй країн. Королівство Румунія окупувало Бессарабію та Північну Буковину, а також так звану Трансністрію — межиріччя Дністра та Південного Бугу. 1944 року театр воєнних дій перемістився на територію самого Королівства Румунія. Це призвело до державного перевороту, заколотників підтримав король країни Міхай I. Лідера Королівства Румунія Іона Антонеску та його прибічників було заарештовано, а країна виступила на боці Антигітлерівської коаліції. По завершенню війни 1947 року Королівство Румунія проголошено Народною Республікою Румунія.