ответ:в расселении людей на Земле выделяют 2 этапа.
1. около 2 млн лет назад люди начали выходить с территорий Восточной Африки. Завершился этот этом около 500 млн. лет назад в итоге эти люди считаются древними и что они все вымерли.
2 этап это уже относится к человеку разумному современному. Относится этот этап к Африке и начинается около 200 тыс. лет назад. Именно в Африке обнаружены самые ранние палеонтологические находки наших предков.
160 000 - 135 000 лет назад по данным ученых 4 группы охотников двинулись на юг к мысу Доброй Надежды и на юго-запад до бассейна реки Конго и так же на запад к Берегу Слоновой Кости.
Далее группа пересекла Сахару и пошла к Левант (Сирия) но эта группа погибла от холода.
Позже еще группа смогла пересечь устье Красного моря и скиталась до Индии.
85 000 - 75 000 лет назад уже от Шри-Ланки продолжили расселяться вдоль Индийского океана и дошли до Южного Китая.
74 000 произошла огромная катастрофа по утверждениям ученых было крупное извержение вулкана Тоба которое вызвала глобальное изменение климата и гибели огромного числа людей. Пепел накрыл всю Индию и Пакистан. Но эти территории были заново заселены и новые группы отправились в Австралию и Новую Гвинею.
65 000 - 52 000 Глобальное потепление позволяет людям двигаться на север и подойти к Европе. 52000-45000 начало малого ледникового периода. Народности направились через Турцию в Болгарию и затем в Европу. Группа с восточно-азиатского побережья направилась к Северной Азии, пройдя через Пакистан пересекли Центральную Азию и через Тибет попадают в Китай.
40000-25000 жители из Центральной Азии направились в Восточную Европу и на север в Заполярье. 22000-19000 населения Северной Европы Азии и Америки вымирает от последствий последнего глобального ледникового периода. 15000-12 500 климат улучшается. В Северной Америки группы людей направляются на юг. образовываются крупные поселения. 10000-8000 ледниковый период закончен. происходит взлет сельского хозяйства происходит повторное заселение Северной Америки Скандинавии и Британии
6) Зарозумілий та амбітний Ярема Вишневецький, який сам претендував на роль головного полководця Речі Посполитої, недооцінивши сил противника, вирішив напасти на козацьке військо самостійно ще до того, як коронне військо виступило з Любліна та зазнав тяжкої поразки під Збаражем. Залишки його "дивізії" опинилися в облозі в укріпленому Збаражі. Дізнавшись про скрутне становище Вишневецького, Ян Казимір з 30000 військом був змушений негайно виступити йому на до Та поки коронне військо дісталося з Любліна до України з Криму, на до Богдану Хмельницькому прибуло 30000 татарське військо на чолі з Іслямом Ґіраєм та Тугай-беєм. Хмельницький, залишивши частину війська для блокування поляків у Збаражі, рушив на зустріч коронному війську. Зустрілися супротивники на березі річки Стрип неподалік міста Зборів. Скориставшись тим, що у польському війську була слаба дисципліна, 15 серпня 1649 р. козаки несподівано атакували його під час переправи через річку і завдали полякам важких втрат і якби не мужність німецької піхоти розгромили б їх. З цієї атаки і почалася Зборівська битва.
§18
8) За Білоцерківським договором, територія Гетьманщини обмежувалась Київським воєводством, а козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб. Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Права і привілеї православної церкви зберігалися. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
9) Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
Полковникам у межах полку належали широкі військові, адміністративні, фінансові та судові повноваження.
Повноваження полковників у поземельних і фінансових справах ставили під їх контроль також міське господарство і давали змогу втручатись у внутрішні справи міст.
Право формувати сотенний уряд, затверджувати чи скасовувати його постанови належало сотенній козацькій раді, якій, відповідно до звичаю, він підпорядковувався. За механізмом формування та за принципами функціонування сотенна козацька рада була установою, однотипною з полковою козацькою радою.
Сотникові в межах сотні належали широкі військові, адміністративні та судові повноваження. Передовсім сотник виконував обов'язки командира військового підрозділу, персонально відповідав за боєготовність сотні, щорічно проводив мобілізацію й демобілізацію козаків. Під час воєнних дій сотник особисто командував сотнею. За невиконання наказу він мав право карати козаків смертю. Під керівництвом сотника сотенний уряд ухвалював рішення про надання чи відторгнення земельних угідь, про збір податків, розпоряджався скарбом сотні, проводив перепис населення й майна, провадив нотаріальні дії, встановлював повинності. Сотники забезпечували виконання постанов вищого уряду, особисто контролювали збирання податків, стягнення мита, законність землеволодіння, будівництво фортець тощо. Про діяльність такого штабу сотники звітували перед полковою канцелярією. Крім того, на сотників покладалося виконання правоохоронних функцій. Вони організовували проведення попереднього слідства й дізнання, затримання збіглих селян і дезертирів. Сотник, зазвичай, очолював також колегію сотенного суду. Щоправда, компетенцію сотників законодавчо закріплено не було. Окремі їхні повноваження врегульовувалися козацькими звичаями та актами генерального й полкових урядів. Після Визвольної війни державний лад України треба розглядати в двох вимірах: територіальному і в залежності від суб'єкта владних повноважень.
ответ:в расселении людей на Земле выделяют 2 этапа.
1. около 2 млн лет назад люди начали выходить с территорий Восточной Африки. Завершился этот этом около 500 млн. лет назад в итоге эти люди считаются древними и что они все вымерли.
2 этап это уже относится к человеку разумному современному. Относится этот этап к Африке и начинается около 200 тыс. лет назад. Именно в Африке обнаружены самые ранние палеонтологические находки наших предков.
160 000 - 135 000 лет назад по данным ученых 4 группы охотников двинулись на юг к мысу Доброй Надежды и на юго-запад до бассейна реки Конго и так же на запад к Берегу Слоновой Кости.
Далее группа пересекла Сахару и пошла к Левант (Сирия) но эта группа погибла от холода.
Позже еще группа смогла пересечь устье Красного моря и скиталась до Индии.
85 000 - 75 000 лет назад уже от Шри-Ланки продолжили расселяться вдоль Индийского океана и дошли до Южного Китая.
74 000 произошла огромная катастрофа по утверждениям ученых было крупное извержение вулкана Тоба которое вызвала глобальное изменение климата и гибели огромного числа людей. Пепел накрыл всю Индию и Пакистан. Но эти территории были заново заселены и новые группы отправились в Австралию и Новую Гвинею.
65 000 - 52 000 Глобальное потепление позволяет людям двигаться на север и подойти к Европе. 52000-45000 начало малого ледникового периода. Народности направились через Турцию в Болгарию и затем в Европу. Группа с восточно-азиатского побережья направилась к Северной Азии, пройдя через Пакистан пересекли Центральную Азию и через Тибет попадают в Китай.
40000-25000 жители из Центральной Азии направились в Восточную Европу и на север в Заполярье. 22000-19000 населения Северной Европы Азии и Америки вымирает от последствий последнего глобального ледникового периода. 15000-12 500 климат улучшается. В Северной Америки группы людей направляются на юг. образовываются крупные поселения. 10000-8000 ледниковый период закончен. происходит взлет сельского хозяйства происходит повторное заселение Северной Америки Скандинавии и Британии
Подробнее - на -
Объяснение:
§17
6) Зарозумілий та амбітний Ярема Вишневецький, який сам претендував на роль головного полководця Речі Посполитої, недооцінивши сил противника, вирішив напасти на козацьке військо самостійно ще до того, як коронне військо виступило з Любліна та зазнав тяжкої поразки під Збаражем. Залишки його "дивізії" опинилися в облозі в укріпленому Збаражі. Дізнавшись про скрутне становище Вишневецького, Ян Казимір з 30000 військом був змушений негайно виступити йому на до Та поки коронне військо дісталося з Любліна до України з Криму, на до Богдану Хмельницькому прибуло 30000 татарське військо на чолі з Іслямом Ґіраєм та Тугай-беєм. Хмельницький, залишивши частину війська для блокування поляків у Збаражі, рушив на зустріч коронному війську. Зустрілися супротивники на березі річки Стрип неподалік міста Зборів. Скориставшись тим, що у польському війську була слаба дисципліна, 15 серпня 1649 р. козаки несподівано атакували його під час переправи через річку і завдали полякам важких втрат і якби не мужність німецької піхоти розгромили б їх. З цієї атаки і почалася Зборівська битва.
§18
8) За Білоцерківським договором, територія Гетьманщини обмежувалась Київським воєводством, а козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб. Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Права і привілеї православної церкви зберігалися. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
9) Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
Полковникам у межах полку належали широкі військові, адміністративні, фінансові та судові повноваження.
Повноваження полковників у поземельних і фінансових справах ставили під їх контроль також міське господарство і давали змогу втручатись у внутрішні справи міст.
Право формувати сотенний уряд, затверджувати чи скасовувати його постанови належало сотенній козацькій раді, якій, відповідно до звичаю, він підпорядковувався. За механізмом формування та за принципами функціонування сотенна козацька рада була установою, однотипною з полковою козацькою радою.
Сотникові в межах сотні належали широкі військові, адміністративні та судові повноваження. Передовсім сотник виконував обов'язки командира військового підрозділу, персонально відповідав за боєготовність сотні, щорічно проводив мобілізацію й демобілізацію козаків. Під час воєнних дій сотник особисто командував сотнею. За невиконання наказу він мав право карати козаків смертю. Під керівництвом сотника сотенний уряд ухвалював рішення про надання чи відторгнення земельних угідь, про збір податків, розпоряджався скарбом сотні, проводив перепис населення й майна, провадив нотаріальні дії, встановлював повинності. Сотники забезпечували виконання постанов вищого уряду, особисто контролювали збирання податків, стягнення мита, законність землеволодіння, будівництво фортець тощо. Про діяльність такого штабу сотники звітували перед полковою канцелярією. Крім того, на сотників покладалося виконання правоохоронних функцій. Вони організовували проведення попереднього слідства й дізнання, затримання збіглих селян і дезертирів. Сотник, зазвичай, очолював також колегію сотенного суду. Щоправда, компетенцію сотників законодавчо закріплено не було. Окремі їхні повноваження врегульовувалися козацькими звичаями та актами генерального й полкових урядів. Після Визвольної війни державний лад України треба розглядати в двох вимірах: територіальному і в залежності від суб'єкта владних повноважень.
Объяснение: