Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
Крестьянская война под предводительством Пугачева (1773-1775)
II. Политика в отношении купечества
Основные цели: поощрение развития отечественной промышленности и торговли, формирование купеческого сословия в России.
1775, 1776, 1782, 1796 гг. — таможенные тарифы на основе высоких пошлин на иностранные товары.
1775 г. — манифест о свободе открытия предприятия.
1785 г. — жалованная грамота городам подтверждала прежние права и привилегии самоуправления, разделяла население на 6 разрядов.
III, Разряды городского населения
I разряд — настоящие городские обыватели.
II разряд — купцы трех гильдий.
III разряд — цеховые ремесленники.
IV разряд — иностранные и иногородние гости (3 и 4 разряды составляли сословия мещан).
V разряд — именитые граждане (именитые граждане и
гильдейское купечество как наиболее привилегированные группы освобождались от телесных наказаний и некоторых повинностей).
VI разряд — посадские (крестьяне, живущие в городах не входили в состав городского общества). Сословная политика императрицы была направлена на укрепление социальной базы абсолютизма дворянства.
Сентябрь 1773 г. — начало войны; восстание яицких казаков.
Весна 1774 г. — поражение восставших под Оренбургом.
Лето 1774 г. - распространение восстания на Урале; взятие Златоуста, Красноуфимска, Боткинского и Ижевского заводов; присоединение отрядов башкир во главе с Салаватом Юлаевым, чувашей.
Июль 1774 г. — поражение Е. Пугачева при взятии Казани.
Июль 1774 г. — манифест Пугачева об освобождении крестьян от крепостной неволи и податей.
Январь 1775 г. — предательство, пленение и казнь Пугачева и его сподвижников.
Особенности «пугачевщины»
1. Беспощадность и жестокость восставших (бунтовщиков) и победителей.
2. Разрушение заводов и поместий восставшими.
3. Заимствование у царской администрации средств управления для преодоления стихийности движения.
4. Представление нового строя восставшими в рамках современных им государственных и общественных порядков. Монархические иллюзии у восставших.
ВЫВОД.
Крестьянская война не принесла крестьянам облегчения. Наоборот последовало увеличение повинностей.
Крестьянская война под предводительством Пугачева (1773-1775)
II. Политика в отношении купечества
Основные цели: поощрение развития отечественной промышленности и торговли, формирование купеческого сословия в России.
1775, 1776, 1782, 1796 гг. — таможенные тарифы на основе высоких пошлин на иностранные товары.
1775 г. — манифест о свободе открытия предприятия.
1785 г. — жалованная грамота городам подтверждала прежние права и привилегии самоуправления, разделяла население на 6 разрядов.
III, Разряды городского населения
I разряд — настоящие городские обыватели.
II разряд — купцы трех гильдий.
III разряд — цеховые ремесленники.
IV разряд — иностранные и иногородние гости (3 и 4 разряды составляли сословия мещан).
V разряд — именитые граждане (именитые граждане и
гильдейское купечество как наиболее привилегированные группы освобождались от телесных наказаний и некоторых повинностей).
VI разряд — посадские (крестьяне, живущие в городах не входили в состав городского общества). Сословная политика императрицы была направлена на укрепление социальной базы абсолютизма дворянства.
Сентябрь 1773 г. — начало войны; восстание яицких казаков.
Весна 1774 г. — поражение восставших под Оренбургом.
Лето 1774 г. - распространение восстания на Урале; взятие Златоуста, Красноуфимска, Боткинского и Ижевского заводов; присоединение отрядов башкир во главе с Салаватом Юлаевым, чувашей.
Июль 1774 г. — поражение Е. Пугачева при взятии Казани.
Июль 1774 г. — манифест Пугачева об освобождении крестьян от крепостной неволи и податей.
Январь 1775 г. — предательство, пленение и казнь Пугачева и его сподвижников.
Особенности «пугачевщины»
1. Беспощадность и жестокость восставших (бунтовщиков) и победителей.
2. Разрушение заводов и поместий восставшими.
3. Заимствование у царской администрации средств управления для преодоления стихийности движения.
4. Представление нового строя восставшими в рамках современных им государственных и общественных порядков. Монархические иллюзии у восставших.
ВЫВОД.
Крестьянская война не принесла крестьянам облегчения. Наоборот последовало увеличение повинностей.