Самым главным противоречием Пугачева является желание простого казака Емельяна Пугачева выдавать себя на полном серьёзе за императора Петра Фёдоровича. Две такие разно полюсные личности должны были, по идее Пугачева, объединиться воедино. Это было весьма неординарно и противоречия были неизбежны, как само собою разумеющееся.
Также особенно ярко видны противоречия в образе, если рассматривать личность Пугачева под разными углами зрения. Если смотреть на него глазами крестьян, то он являлся их надеждой и Он тот, кто обещал даровать простому люду истинную свободу, которой они были лишены по вине дворянства. Крестьяне оправдывали все вопиющие примеры варварских расправ Пугачева над знатью. Им казалось это правильным и закономерный. В умах последователей пугачевского бунта, сам лидер был в образе великого освободителя.
Объяснение:
Но если посмотреть на Пугачева со стороны монашеской верхушки и дворянства, то это был настоящий бандит с бандой соратников. Уже одно то, что он провозгласил себя самозвано его величеством, является преступлением. Не говоря уже о бесчисленных убийствах и жестоких расправах над представителями дворянского сословия. Пугачева со своим войском беспринципно нарушали законы государства, они громили русские города и убивали ни в чем неповинное мирное население, преследуя, в основном, собственные интересы.
Невозможно понять до конца кем же все-таки был Пугачев - разнузданным варваром и бандитом или смелым освободителем. Ясно одно его личность была весьма выдающейся, ведь только харизматичной персоне могло быть под силу организация такого мощного движения. Он, как умелый лидер, заставил большое количество разных людей следовать за ним. Есть в нем что-то похожее со многими историческим деятелями.
Дуайт Ейзенхауер служив у піхоті до 1918 в різних військових таборах у Техасі і Джорджії.
Протягом Першої світової війни став 3-м у керівництві нового танкового корпусу
і отримав тимчасове звання підполковника в Національній Армії.
Після війни йому повернули попереднє звання капітана
(він отримав звання майора декількома днями пізніше)
перед переведенням у Форт Джордж Мід, Меріленд, де він залишався до 1922.
1922–1924 — служив у Зоні Панамського каналу під проводом генерала Фокса Коннера.
Навчався військовій історії та теорії.
Пізніше цитував величезний вплив генерала на його військові погляди.
У 1925–1926 відвідував командно-штабний коледж у Форт Лівенворті,
Канзас, а потім служив командиром батальйону у Форт Беннінг, Джорджія до 1927 р.
Далі служив у Американській комісії бойових пам'ятників,
навчався у воєнному коледжі армії Карлайль-Барракс (1928),
був виконавчим офіцером генерала Джорджа В. Мослі,
помічника військового міністра (1929—1933).
м1936 — отримав звання підполковника. Повернувшись у США,
у 1939–1941 рр. перебував на різних штабних посадах у Вашингтоні, Каліфорнії та Техасі.
З березня по грудень 1941 — начальник штабу 3-ї армії у Форті Сема Х'юстона в Техасі.
Після цього отримав звання полковника, а потім — бригадного генерала (вересень 1941).
Жуков Георгій Костянтинович народився в селі Стрелковщина Калузької губернії в родині
селянина Костянтина Артемовича Жукова (1851—1921).
Після закінчення трьох класів церковноприходської школи
(з похвальним листом) відданий в учні в кушнірську майстерню в Москві.
Працюючи у майстерні кушніра, закінчив вечірні курси,
що навчали у межах програми міського училища.
7 серпня 1915 року призваний до армії Російської імперії,був відібраний в кавалерію.
Після навчання на кавалерійського унтер-офіцера
в кінці серпня 1916 року потрапив на Південно-Західний фронт в 10-й Новгородський драгунський полк.
За захоплення німецького офіцера нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ступеня.
У жовтні отримав важку контузію, після якої, внаслідок часткової втрати слуху,
направлений в запасний кавалерійський полк.
За поранення в бою удостоївся Георгіївського хреста 3-го ступеня.
Після розпуску ескадрону в грудні 1917 року повернувся до Москви,
потім в село до батьків, де довго хворів на спершу висипний,
а потім поворотний тиф, що затягнулось майже на півроку.
У Червоній Армії з серпня 1918 року.
Вступив 1 березня 1919 року в члени ВКП.
У травні-червні 1919 року в складі 1-ї Московської кавалерійської дивізії відправився на Урал,
брав участь у боях з козаками в районі станції Шипово.
У вересні-жовтні 1919 року брав участь в боях під Царицином.
В серпні 1920 року брав участь у боях з десантом Улагая під Екатеринодаром.
В грудні 1920 — серпні 1921 року брав участь у придушенні селянського повстання на Тамбовщині («антоновщіна»).
28 серпня 1939 року за розгром японських військ на Халхин-Голі комкор Жуков отримав звання Героя Радянського Союзу.
З червня 1940 року по січень 1941 року командувач військами Київського особливого військового округу (КОВО).
12 січня 1941 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Чернівецького сільського виборчого округу Чернівецької області.
Объяснение:
ответ на первый вопрос
Самым главным противоречием Пугачева является желание простого казака Емельяна Пугачева выдавать себя на полном серьёзе за императора Петра Фёдоровича. Две такие разно полюсные личности должны были, по идее Пугачева, объединиться воедино. Это было весьма неординарно и противоречия были неизбежны, как само собою разумеющееся.
Также особенно ярко видны противоречия в образе, если рассматривать личность Пугачева под разными углами зрения. Если смотреть на него глазами крестьян, то он являлся их надеждой и Он тот, кто обещал даровать простому люду истинную свободу, которой они были лишены по вине дворянства. Крестьяне оправдывали все вопиющие примеры варварских расправ Пугачева над знатью. Им казалось это правильным и закономерный. В умах последователей пугачевского бунта, сам лидер был в образе великого освободителя.
Объяснение:
Но если посмотреть на Пугачева со стороны монашеской верхушки и дворянства, то это был настоящий бандит с бандой соратников. Уже одно то, что он провозгласил себя самозвано его величеством, является преступлением. Не говоря уже о бесчисленных убийствах и жестоких расправах над представителями дворянского сословия. Пугачева со своим войском беспринципно нарушали законы государства, они громили русские города и убивали ни в чем неповинное мирное население, преследуя, в основном, собственные интересы.
Невозможно понять до конца кем же все-таки был Пугачев - разнузданным варваром и бандитом или смелым освободителем. Ясно одно его личность была весьма выдающейся, ведь только харизматичной персоне могло быть под силу организация такого мощного движения. Он, как умелый лидер, заставил большое количество разных людей следовать за ним. Есть в нем что-то похожее со многими историческим деятелями.