Дата Реформа 1801 Политическая амнистия. Упразднение Тайной канцелярии. 1802 Замена коллегий (созданных Петром 1) министерствами под строгим единовластием министра. Создание Комитета министров. 1803 Касательно вольных хлебопашцев. Помещики могут освобождать крестьян с землёй, при этом последние должны заплатить выкуп. 1803 Введение нового положения касательно устройства учебных заведений. Школы различных ступеней (приходские, уездные училища, гимназии, университеты) получают преемственность. Основание пяти университетов – Виленского, Дерптского, Харьковского, Петербургского и Казанского. До этого существовал Московский. 1804 Университеты наделяются значительной самостоятельностью. Теперь они могут выбирать профессоров и ректоров, выносить собственные решения по поводу своих дел. В этом же году – издание цензурного устава либерального характера. 1804-1805 Начата реформа на территории Прибалтики. Результаты не соответствовали ожиданиям, т. к. не осуществлялся должный контроль выполнения. 1815 Дарование конституции Царству Польскому. Это самые важные реформы Александра 1 кратко.
2)Внешнеполитические задачи
Основными внешнеполитическими задачами, которые стояли перед Россией в первой половине XIX в. являлись:
1. Отражение внешней агрессии против России, что ярче всего проявилось в Отечественной войне 1812 г.
2. Усиление влияния России в Европе.
3. Усиление влияния России на Ближнем Востоке (решении восточного вопроса, в русско-персидской и русско-турецкой отношениях, отвечающих экономическим и военно-стратегическим интересам России).
4. Расширение доступа России к мировому рынку и к важнейшим торговым путям (для достижения этой цели Россия стремилась сохранить связи с экономически наиболее развитой страной того времени - Англией, пыталась добиться от Турции и Персии благоприятных условий для русских купцов, наконец, боролась за установление свободного режима прохода русских судов через турецкие проливы - Босфор и Дарданеллы)
5. Оказание поддержки христианским наро и в Закавказье, борющимся за освобождение от османского ига.
6. Подавление революционных выступлений в европейских странах, направленных против существующих порядков и властей.
Маніфест 17.10.1905 сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху. Ще в березні 1905 Російська академія наук надіслала урядові доповідь, де стверджувалось, що українська мова є самостійною слов'янською мовою і рекомендувалося скасувати антиукраїнські розпорядження 1863 і 1876 (див. Валуєвський указ 1863 і Емський акт 1876). З кін. 1905 почали з'являтись українські періодичні видання. В 1906 у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, Лубнах та ін. містах України, а також у Петербурзі і Москві виходило 18 українських газет та журналів. Деякі з них, як, наприклад, газета «Громадська думка» (пізніше — «Рада»), незважаючи на переслідування, продовжувала виходити і в наступні роки. Проявом національного руху стало виникнення культурно-освітніх організацій «Просвіта» в Катеринославі, Києві, Одесі, Чернігові, Ніжині, Миколаєві, Полтаві. У їхній роботі активну участь брали відомі діячі культури — Леся Українка, М. Коцюбинський, П. Мирний, М. Лисенко, Б. Грінченко, Д. Яворницький. Товариства «Просвіта» організовували бібліотеки і читальні для населення, налагоджували випуск українською мовою науково-популярної літератури, ставили вистави і концерти тощо. Активізувалась діяльність українських політичних партій. У січні 1905, відколовшись від Революційної української партії, до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії на основі окремого статусу, як національна організація, увійшла Українська соціал-демократична спілка. Після виходу з РУП «Спілки» у грудні 1905 була утворена Українська соціал-демократична робітнича партія, яка проголосила себе єдиною правочинною політичною організацією українського пролетаріату. Наприкін. 1905 виникла Українська радикально-демократична партія. Всі українські політичні організації у національному питанні домагались національно-територіальної автономії України у складі Російської держави.
Дата Реформа 1801 Политическая амнистия. Упразднение Тайной канцелярии. 1802 Замена коллегий (созданных Петром 1) министерствами под строгим единовластием министра. Создание Комитета министров. 1803 Касательно вольных хлебопашцев. Помещики могут освобождать крестьян с землёй, при этом последние должны заплатить выкуп. 1803 Введение нового положения касательно устройства учебных заведений. Школы различных ступеней (приходские, уездные училища, гимназии, университеты) получают преемственность. Основание пяти университетов – Виленского, Дерптского, Харьковского, Петербургского и Казанского. До этого существовал Московский. 1804 Университеты наделяются значительной самостоятельностью. Теперь они могут выбирать профессоров и ректоров, выносить собственные решения по поводу своих дел. В этом же году – издание цензурного устава либерального характера. 1804-1805 Начата реформа на территории Прибалтики. Результаты не соответствовали ожиданиям, т. к. не осуществлялся должный контроль выполнения. 1815 Дарование конституции Царству Польскому. Это самые важные реформы Александра 1 кратко.
2)Внешнеполитические задачи
Основными внешнеполитическими задачами, которые стояли перед Россией в первой половине XIX в. являлись:
1. Отражение внешней агрессии против России, что ярче всего проявилось в Отечественной войне 1812 г.
2. Усиление влияния России в Европе.
3. Усиление влияния России на Ближнем Востоке (решении восточного вопроса, в русско-персидской и русско-турецкой отношениях, отвечающих экономическим и военно-стратегическим интересам России).
4. Расширение доступа России к мировому рынку и к важнейшим торговым путям (для достижения этой цели Россия стремилась сохранить связи с экономически наиболее развитой страной того времени - Англией, пыталась добиться от Турции и Персии благоприятных условий для русских купцов, наконец, боролась за установление свободного режима прохода русских судов через турецкие проливы - Босфор и Дарданеллы)
5. Оказание поддержки христианским наро и в Закавказье, борющимся за освобождение от османского ига.
6. Подавление революционных выступлений в европейских странах, направленных против существующих порядков и властей.
Маніфест 17.10.1905 сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху. Ще в березні 1905 Російська академія наук надіслала урядові доповідь, де стверджувалось, що українська мова є самостійною слов'янською мовою і рекомендувалося скасувати антиукраїнські розпорядження 1863 і 1876 (див. Валуєвський указ 1863 і Емський акт 1876). З кін. 1905 почали з'являтись українські періодичні видання. В 1906 у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, Лубнах та ін. містах України, а також у Петербурзі і Москві виходило 18 українських газет та журналів. Деякі з них, як, наприклад, газета «Громадська думка» (пізніше — «Рада»), незважаючи на переслідування, продовжувала виходити і в наступні роки. Проявом національного руху стало виникнення культурно-освітніх організацій «Просвіта» в Катеринославі, Києві, Одесі, Чернігові, Ніжині, Миколаєві, Полтаві. У їхній роботі активну участь брали відомі діячі культури — Леся Українка, М. Коцюбинський, П. Мирний, М. Лисенко, Б. Грінченко, Д. Яворницький. Товариства «Просвіта» організовували бібліотеки і читальні для населення, налагоджували випуск українською мовою науково-популярної літератури, ставили вистави і концерти тощо. Активізувалась діяльність українських політичних партій. У січні 1905, відколовшись від Революційної української партії, до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії на основі окремого статусу, як національна організація, увійшла Українська соціал-демократична спілка. Після виходу з РУП «Спілки» у грудні 1905 була утворена Українська соціал-демократична робітнича партія, яка проголосила себе єдиною правочинною політичною організацією українського пролетаріату. Наприкін. 1905 виникла Українська радикально-демократична партія. Всі українські політичні організації у національному питанні домагались національно-територіальної автономії України у складі Російської держави.