Початок XX століття: Перша Світова війна, революції, Визвольні змагання і Громадянська війна
1902 Полтавсько-Харківське селянське повстання.
сільгоспробітники Галичини під впливом українських радикалів і за підтримки націонал-демократів почали під час жнив масовий організований страйк, що охопив понад 100 тис. учасників.
Миколою Міхновським у Харкові заснована українська націоналістична партія (УНП, НУП), яка продовжила справу Тарасівців.
1903 Літо — загальний страйк на півдні Російської імперії.
При УНП створена бойова організація - «Оборона України», покликана стати на чолі всеукраїнського національного повстання.
1904 Відкрито ділянку залізниці Долинська — Олександрівськ — Волноваха.
На Галичині Василем Нагірним створений Центральний союз українських кооперативів, який налічував 550 філій і 180 тис. членів.[1]
08 лютого 1904 — 05 вересня 1905 — російсько-японська війна
1905 8 − 24 червня — політичний страйк робітників Одеси.
14 — 25 червня — Повстання на броненосці «Потьомкін»
8 вересня — Портсмутський мирний договір, який закріпив поразку Росії у війні з Японією
7 — 25 жовтня — всеросійський політичний страйк.
17 жовтня — царський маніфест — октройований акт, підготовлений з метою вдосконалення виконавчої влади Російської імперії, демонстрації турботи про підданців у розпалі революції 1905—1907, визнання насущності системних реформ.
Створення в Катеринославі і Києві перших в Україні Рад робітничих депутатів
11 −15 листопада — повстання моряків під проводом П. П. Шмідта у Севастополі.
Листопад — грудень — загальні страйки в Харкові, Києві, Катеринославі, Одесі.
1906 14-21 жовтня у Києві проходив монархічний чорносотенський Третій Всеросійський З'їзд російських людей (Всеросійський З'їзд Людей Землі Руської).
9 листопада — указ уряду про виділення селян з громад на хутора — столипінська реформа.
1907 Організація в Києві першого стаціонарного українського театру (Театр Миколи Садовського)
в Австро-Угорщині введено загальне виборче право
1908 Юзеф Пілсудський заснував у Галичині Союз активної боротьби
протестуючи проти порушень виборчого законодавства, український студент Мирослав Січинський убив губернатора Анджея Потоцького
1909 Заснування Дніпровської біологічної станції.
Створення Харківської селекційної станції
Створення перших українських художніх фільмів.
1910 Союз активної боротьби Юзефа Пілсудського створив у Львові нелегальну воєнізовану організацію «Стрілецька спілка»
У черговій україно-польській сутичці між студентами у Львові був убитий український студент Адам Коцко
1911 18 (5 ст.ст.) вересня — у Київському оперному театрі есер і таємний агент поліції Дмитро Богров застрелив прем'єр-міністра царського уряду Петра Столипіна. Похований у Києво-Печерській лаврі.
1913 Відкриття консерваторій в Одесі і Києві.
1914—1918 Перша світова війна
1914 28 липня: Австро-Угорщина оголошує війну Сербії ; 1 серпня — Німеччина оголосила війну Росії і 3 серпня — Франції. 6 серпня — Австро-Угорщина оголошує війну Росії. У складі австро-угорських військ діяли національні легіони — польський, албанський та український — січові стрільці (УСС).
1 (або 3) серпня: у Львові створено проавстрійську Українську Раду на чолі з парламентарем Костем Левицьким, яка після поразки австрійської армії у Галичині перебралася до Відня. Соціалісти зі Східної України також створили у Львові Союз визволення України.
4 серпня: Головна Українська Рада прийняла рішення про створення з добровольців української військової організації, що одержала назву Українських січових стрільців.
23 — 25 серпня : Галицька битва (Люблін-Холмська операція) — розгром російськими військами австро-угорських і окупація східної Галичини.
29 жовтня — турецькі корабля і німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли Одесу, Севастополь, Феодосію і Новоросійськ
На кінець 1914 р товариство «Просвіта» мало 77 місцевих відділень, 3 тис. читалень і бібліотек, 36 тис. членів у Львові і 200 тис. — в сільських читальнях. Військово-спортивні товариства «Сокіл» і «Січ» мали 974 місцеві осередки, налічували 33 тис. членів[1]
1915 22 березня — після облоги капітулював 120-тисячний австро-угорський гарнізон Перемишля.
у Відні була відтворена Українська Рада
2 — 5 травня: Горлицький прорив німецьких військ і залишення російськими військами Галичини (3 червня — Перемишля, 22/23 червня — Львова)
5 травня: ГУР та СВУ об'єдналися та утворили ЗУР (Загальну Українську Раду)
26 серпня — німецькі війська вибили росіян з Берестя (Брест-Литовськ)
1916 4 червня — 22 серпня: Наступ Південно-Західного фронту під командуванням О. О. Брусилова (Брусиловський прорив), в ході якого було розбито німецькі і австрійські війська і зайнято Луцьк, Станіслав, Чернівці.
одной из наиболее уязвимых для экстремизма социальных групп является молодежь. в настоящее время на территории россии насчитывается около 150 молодежных экстремистских организаций с хорошей иерархией, дисциплиной, со своей идеологией, со своими вождями, лидерами. по разным оценкам, суммарная численность таких молодежных экстремистских организаций составляет 10 тысяч человек. при этом увеличивается опасность появления в скором будущем организованного массового молодежного движения, объединяющего экстремистов прежде всего в качестве формы политической борьбы.
тенденция втягивания молодежи в экстремистскую деятельность во многом обусловлена недостаточно эффективной реализацией государственной молодежной политики. в результате часть молодежи попадает под влияние чуждых нам идеологических установок, что приводит в ряде случаев к восприятию государственных органов как врага, а не партнера. вместе с тем, вопросы интеграции молодежи в социальную сферу жизни общества находятся под пристальным вниманием государства. с 1999 по 2006 г. был принят целый ряд постановлений правительства рф, касающихся молодежной политики. но и предпринятых мер оказалось явно недостаточно. данное положение связано с тем, что на государственным уровне не выработана оптимальная целостная молодежная политика, отсутствует комплексная программа развития молодежи, не систематизированы технологии профилактики негативных явлений.
среди многообразия проявлений экстремизма молодежный экстремизм обращает на себя внимание своей неоправданной жестокостью, высокой степенью агрессивности и массовостью. в молодежной среде экстремизм проявляется в деформациях сознания, в увлеченности националистическими, неофашистскими идеологиями, нетрадиционными для российской федерации новыми религиозными доктринами, в участии в деятельности радикальных движений и групп, в совершении противоправных, а иногда и преступных действий в связи со своими убеждениями.
как показывают исследования, молодые люди в возрасте 18—27 лет составляют до 70 % членов новых религиозных объединений.конфликтные отношения в семье, алкоголизация родителей, состояние фрустрации (блокировка актуальных потребностей: нехватка денег на самое насущное, долги, потеря интереса к старым друзьям и невозможность появления новых, отсутствие впечатлений), острое чувство непонятости, одиночество, информационный и коммуникативный голод, общая эмоциональная неудовлетворенность — такова совокупность объективных и субъективных факторов, обусловливающих вступление молодежи в нетрадиционные для россии религиозные объединения, представляющие собой закрытые группы, существование которых полностью подчинено реализации самоценной идеи.
негативное отношение к представителям той или иной национальной, расовой, религиозной группы, сформировавшееся под влиянием подобной пропаганды, а также на основании собственного жизненного опыта, при наличии определенных факторов (избытка свободного времени, отсутствия возможности или желания продолжать образование и как следствие — трудоустроиться на высокооплачиваемую работу, несформированности или ограниченности интересов) толкает молодежь на участие в экстремистской деятельности.
в антиэкстремистской деятельности не должно быть места либерализму. однако факт расследования и поступления в российские суды крайне малого числа уголовных дел, связанных с экстремизмом, символические наказания в отношении осужденных существование снисходительного отношения к экстремизму и экстремистам.
для эффективной борьбы с экстремизмом в целом, и с молодежным экстремизмом в частности, важен анализ как общих данных по россии, так и анализ криминологических особенностей регионов, поскольку общность территории, жизни, социальных условий и т.п., несомненно, накладывают свой отпечаток, во многом определяют характер и степень совершенных преступных деяний.
с точки зрения будущего северного кавказа особое значение приобретает проблема молодежи. в активной части населения все большую долю занимают те, кто сформировался в позднеперестрочные и постсоветские годы – это молодые люди 20-30 лет, которые начали сознательную жизнь в условиях обострения межэтнических отношений, вооруженных конфликтов в пригородном районе северной осети, чечне, южном кавказе, расцвета парада местных суверенитетов, псевдорелигиозного экстремизма, всепроникающей коррупции.
как отмечалось, проблемы экстремизма наиболее остро стоят именно в южном федеральном округе, что во многом обусловлено его , социальным, политическим положением.
ситуация в юфо, отличительной особенностью которого является взаимопроникновение этносов и их культуры, усложняется в силу существования на его территории так называемых этнических преступных группировок, представленных северного кавказа.
Початок XX століття: Перша Світова війна, революції, Визвольні змагання і Громадянська війна
1902 Полтавсько-Харківське селянське повстання.
сільгоспробітники Галичини під впливом українських радикалів і за підтримки націонал-демократів почали під час жнив масовий організований страйк, що охопив понад 100 тис. учасників.
Миколою Міхновським у Харкові заснована українська націоналістична партія (УНП, НУП), яка продовжила справу Тарасівців.
1903 Літо — загальний страйк на півдні Російської імперії.
При УНП створена бойова організація - «Оборона України», покликана стати на чолі всеукраїнського національного повстання.
1904 Відкрито ділянку залізниці Долинська — Олександрівськ — Волноваха.
На Галичині Василем Нагірним створений Центральний союз українських кооперативів, який налічував 550 філій і 180 тис. членів.[1]
08 лютого 1904 — 05 вересня 1905 — російсько-японська війна
1905 8 − 24 червня — політичний страйк робітників Одеси.
14 — 25 червня — Повстання на броненосці «Потьомкін»
8 вересня — Портсмутський мирний договір, який закріпив поразку Росії у війні з Японією
7 — 25 жовтня — всеросійський політичний страйк.
17 жовтня — царський маніфест — октройований акт, підготовлений з метою вдосконалення виконавчої влади Російської імперії, демонстрації турботи про підданців у розпалі революції 1905—1907, визнання насущності системних реформ.
Створення в Катеринославі і Києві перших в Україні Рад робітничих депутатів
11 −15 листопада — повстання моряків під проводом П. П. Шмідта у Севастополі.
Листопад — грудень — загальні страйки в Харкові, Києві, Катеринославі, Одесі.
1906 14-21 жовтня у Києві проходив монархічний чорносотенський Третій Всеросійський З'їзд російських людей (Всеросійський З'їзд Людей Землі Руської).
9 листопада — указ уряду про виділення селян з громад на хутора — столипінська реформа.
1907 Організація в Києві першого стаціонарного українського театру (Театр Миколи Садовського)
в Австро-Угорщині введено загальне виборче право
1908 Юзеф Пілсудський заснував у Галичині Союз активної боротьби
протестуючи проти порушень виборчого законодавства, український студент Мирослав Січинський убив губернатора Анджея Потоцького
1909 Заснування Дніпровської біологічної станції.
Створення Харківської селекційної станції
Створення перших українських художніх фільмів.
1910 Союз активної боротьби Юзефа Пілсудського створив у Львові нелегальну воєнізовану організацію «Стрілецька спілка»
У черговій україно-польській сутичці між студентами у Львові був убитий український студент Адам Коцко
1911 18 (5 ст.ст.) вересня — у Київському оперному театрі есер і таємний агент поліції Дмитро Богров застрелив прем'єр-міністра царського уряду Петра Столипіна. Похований у Києво-Печерській лаврі.
1913 Відкриття консерваторій в Одесі і Києві.
1914—1918 Перша світова війна
1914 28 липня: Австро-Угорщина оголошує війну Сербії ; 1 серпня — Німеччина оголосила війну Росії і 3 серпня — Франції. 6 серпня — Австро-Угорщина оголошує війну Росії. У складі австро-угорських військ діяли національні легіони — польський, албанський та український — січові стрільці (УСС).
1 (або 3) серпня: у Львові створено проавстрійську Українську Раду на чолі з парламентарем Костем Левицьким, яка після поразки австрійської армії у Галичині перебралася до Відня. Соціалісти зі Східної України також створили у Львові Союз визволення України.
4 серпня: Головна Українська Рада прийняла рішення про створення з добровольців української військової організації, що одержала назву Українських січових стрільців.
23 — 25 серпня : Галицька битва (Люблін-Холмська операція) — розгром російськими військами австро-угорських і окупація східної Галичини.
29 жовтня — турецькі корабля і німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстріляли Одесу, Севастополь, Феодосію і Новоросійськ
На кінець 1914 р товариство «Просвіта» мало 77 місцевих відділень, 3 тис. читалень і бібліотек, 36 тис. членів у Львові і 200 тис. — в сільських читальнях. Військово-спортивні товариства «Сокіл» і «Січ» мали 974 місцеві осередки, налічували 33 тис. членів[1]
1915 22 березня — після облоги капітулював 120-тисячний австро-угорський гарнізон Перемишля.
у Відні була відтворена Українська Рада
2 — 5 травня: Горлицький прорив німецьких військ і залишення російськими військами Галичини (3 червня — Перемишля, 22/23 червня — Львова)
5 травня: ГУР та СВУ об'єдналися та утворили ЗУР (Загальну Українську Раду)
26 серпня — німецькі війська вибили росіян з Берестя (Брест-Литовськ)
1916 4 червня — 22 серпня: Наступ Південно-Західного фронту під командуванням О. О. Брусилова (Брусиловський прорив), в ході якого було розбито німецькі і австрійські війська і зайнято Луцьк, Станіслав, Чернівці.
червень — розпочалася блокада Чорноморським флотом Босфору
одной из наиболее уязвимых для экстремизма социальных групп является молодежь. в настоящее время на территории россии насчитывается около 150 молодежных экстремистских организаций с хорошей иерархией, дисциплиной, со своей идеологией, со своими вождями, лидерами. по разным оценкам, суммарная численность таких молодежных экстремистских организаций составляет 10 тысяч человек. при этом увеличивается опасность появления в скором будущем организованного массового молодежного движения, объединяющего экстремистов прежде всего в качестве формы политической борьбы.
тенденция втягивания молодежи в экстремистскую деятельность во многом обусловлена недостаточно эффективной реализацией государственной молодежной политики. в результате часть молодежи попадает под влияние чуждых нам идеологических установок, что приводит в ряде случаев к восприятию государственных органов как врага, а не партнера. вместе с тем, вопросы интеграции молодежи в социальную сферу жизни общества находятся под пристальным вниманием государства. с 1999 по 2006 г. был принят целый ряд постановлений правительства рф, касающихся молодежной политики. но и предпринятых мер оказалось явно недостаточно. данное положение связано с тем, что на государственным уровне не выработана оптимальная целостная молодежная политика, отсутствует комплексная программа развития молодежи, не систематизированы технологии профилактики негативных явлений.
среди многообразия проявлений экстремизма молодежный экстремизм обращает на себя внимание своей неоправданной жестокостью, высокой степенью агрессивности и массовостью. в молодежной среде экстремизм проявляется в деформациях сознания, в увлеченности националистическими, неофашистскими идеологиями, нетрадиционными для российской федерации новыми религиозными доктринами, в участии в деятельности радикальных движений и групп, в совершении противоправных, а иногда и преступных действий в связи со своими убеждениями.
как показывают исследования, молодые люди в возрасте 18—27 лет составляют до 70 % членов новых религиозных объединений.конфликтные отношения в семье, алкоголизация родителей, состояние фрустрации (блокировка актуальных потребностей: нехватка денег на самое насущное, долги, потеря интереса к старым друзьям и невозможность появления новых, отсутствие впечатлений), острое чувство непонятости, одиночество, информационный и коммуникативный голод, общая эмоциональная неудовлетворенность — такова совокупность объективных и субъективных факторов, обусловливающих вступление молодежи в нетрадиционные для россии религиозные объединения, представляющие собой закрытые группы, существование которых полностью подчинено реализации самоценной идеи.
негативное отношение к представителям той или иной национальной, расовой, религиозной группы, сформировавшееся под влиянием подобной пропаганды, а также на основании собственного жизненного опыта, при наличии определенных факторов (избытка свободного времени, отсутствия возможности или желания продолжать образование и как следствие — трудоустроиться на высокооплачиваемую работу, несформированности или ограниченности интересов) толкает молодежь на участие в экстремистской деятельности.
в антиэкстремистской деятельности не должно быть места либерализму. однако факт расследования и поступления в российские суды крайне малого числа уголовных дел, связанных с экстремизмом, символические наказания в отношении осужденных существование снисходительного отношения к экстремизму и экстремистам.
для эффективной борьбы с экстремизмом в целом, и с молодежным экстремизмом в частности, важен анализ как общих данных по россии, так и анализ криминологических особенностей регионов, поскольку общность территории, жизни, социальных условий и т.п., несомненно, накладывают свой отпечаток, во многом определяют характер и степень совершенных преступных деяний.
с точки зрения будущего северного кавказа особое значение приобретает проблема молодежи. в активной части населения все большую долю занимают те, кто сформировался в позднеперестрочные и постсоветские годы – это молодые люди 20-30 лет, которые начали сознательную жизнь в условиях обострения межэтнических отношений, вооруженных конфликтов в пригородном районе северной осети, чечне, южном кавказе, расцвета парада местных суверенитетов, псевдорелигиозного экстремизма, всепроникающей коррупции.
как отмечалось, проблемы экстремизма наиболее остро стоят именно в южном федеральном округе, что во многом обусловлено его , социальным, политическим положением.
ситуация в юфо, отличительной особенностью которого является взаимопроникновение этносов и их культуры, усложняется в силу существования на его территории так называемых этнических преступных группировок, представленных северного кавказа.