Заполните таблицу. Приведите факты из истории и примеры из исторических документов, подтверждающие формирование и развитие тоталитарного режима в СССР в 30-ые гг. ХХ в.
У 1495 р. король і королева Іспанії видали указ, який дозволяв усім бажаючим споряджати експедиції до нових земель на заході для пошуків золота. Дві третини знайденого золота вони повинні були віддавати до королівської скарбниці.
Попервах іспанці захоплювали острови, будували на них фортеці, поселення для переселенців з Іспанії, прокладали шляхи, створювали плантації цукрової тростини і прянощів.
3 1510р. розпочався новий етап Конкісти (ісп. conquista — завоювання) Америки — освоєння континентальних земель. У 1517-1518 pp. загони Ернана де Кордоби і Хуава Гріхальви, шукаючи нових рабів, висадилися на півострові Юкатан. Проте конкістадорів чекала велика несподіванка. Замість примітивних хиж тубільців, що їх вони бачили на островах Карибського моря, перед ними постали чудові міста, вкриті дивовижними візерунками піраміди та кам'яні храми. Це була цивілізація майя — найдавніша з доколумбових цивілізацій Америки, яка на той час переживала занепад. Індіанці майже не чинили опору, бо іспанці уявлялися їм богами; їх жахали вигляд вершників на конях, до того небачених, і гуркіт вогнепальної зброї. У храмах іспанці знайшли багато золотих речей і дізналися, що майя отримують їх із країни ацтеків, розташованої на північ від Юкатану.
На завоювання держави ацтеків у 1519 р. вирушив загін іспанців на чолі з Ернаном Кортесом, який налічував 400 солдат-іспанців, 16 вершників, 200 індіанців і 13 гармат. Висадившись на берег, він наказав спалити кораблі, пояснивши, що відступати і повертатися додому не збирається. Діючи рішуче й жорстоко, Кортес підкорив ацтеків.
Одночасно із завоюванням Мексики іспанські конкістадори рушили вздовж Тихоокеанського узбережжя до Південної Америки. Завойовників приваблювали розповіді про казкові багатства країни Біру (або Перу). На цих землях у той час існувала імперія інків. Завоювання держави інків у 1532 р. здійснив конкістадор Франсиско Пісарро з загоном, що налічував 62 вершники і 102 піхотинці. Він хитрощами захопив у полон «верховного інка» Атахуальпу, знищивши при цьому близько двох тисяч інків. Решта індіанців, утративши вождя, розбіглася. Атахуальпу Пісарро наказав стратити.
Після смерті «верховного інки» загони іспанських завойовників розсіялися по всій країні, грабуючи храми і палаци. Все награбоване золото вони переплавляли, знищуючи таким чином унікальні витвори мистецтва інків.
У результаті завоювань у Південній Америці було встановлено владу іспанських колонізаторів.
Социально-экономическое развитие Франции в XVI в. Глубокие перемены в мировой экономике, ставшие следствием Великих географических открытий, оказали серьёзное влияние на Францию. Благодаря тесным торговым связям с Испанией она испытала воздействие «революции цен», которая отразилась на всех отраслях французской экономики и на положении всех социальных слоёв.
Первыми наступление новых времён ощутили приморские города Франции. Порты Атлантического побережья, такие как Бордо, постепенно втягивались в мировую торговлю. Средиземноморские города, в первую очередь Марсель, процветали благодаря быстрорастущей торговле с Левантом. Благодаря своему расположению на пересечении торговых путей больших успехов в экономическом развитии достиг Лион, где процветало производство шёлка и сформировался крупнейший торговый и финансовый центр не только Франции, но и Европы.
В городах формировался новый социальный слой, получивший название буржуазия. Это слово произошло от распространённого в Европе обозначения укреплённого города — бург. Первоначально словом буржуа называли городских жителей вообще. Позднее оно закрепилось за наиболее состоятельными горожанами, занимавшимися активной предпринимательской деятельностью. В итоге понятие «буржуазия» стало обозначать класс предпринимателей в целом.
Несмотря на заметный рост торговли и производства, Франция оставалась по преимуществу аграрной страной. Французское дворянство не отличалось такой предприимчивостью, как английское. Собственным хозяйством дворяне обычно не занимались. Практически все их земли сдавались в аренду, а основной формой дохода служили денежные платежи, которые быстро обесценивались под воздействием «революции цен». Разоряющееся дворянство становилось всё более зависимым от королевской власти, а его высший слой превращался в придворную аристократию.
Основная масса крестьян уже к концу XV в. получила личную свободу. Однако положение крестьянства менялось гораздо медленнее, чем, например, в Англии. Крестьяне оставались основными производителями в деревне, поскольку собственники земли своего хозяйства не вели. Сохранению позиций крестьянства рост цен на продукты его труда. Преобладание мелкого крестьянского хозяйства являлось отличительной особенностью французского общества.
Король «с характером правителя Нового времени» Со вступлением в новую эпоху во Франции продолжился процесс укрепления королевской власти. Старинный орган сословного представительства — Генеральные штаты — с конца XV до середины XVI в. не созывался.
Большие перемены в истории Франции, знаменовавшие переход страны от Средневековья к Новому времени, связаны с именем короля Франциска I (1515-1547). Он вошёл в историю как выдающийся политик, который укрепил французское государство и успешно защищал его от внешних врагов. Историки склонны рассматривать правление Франциска I как поворотный момент во французской истории.
У 1495 р. король і королева Іспанії видали указ, який дозволяв усім бажаючим споряджати експедиції до нових земель на заході для пошуків золота. Дві третини знайденого золота вони повинні були віддавати до королівської скарбниці.
Попервах іспанці захоплювали острови, будували на них фортеці, поселення для переселенців з Іспанії, прокладали шляхи, створювали плантації цукрової тростини і прянощів.
3 1510р. розпочався новий етап Конкісти (ісп. conquista — завоювання) Америки — освоєння континентальних земель. У 1517-1518 pp. загони Ернана де Кордоби і Хуава Гріхальви, шукаючи нових рабів, висадилися на півострові Юкатан. Проте конкістадорів чекала велика несподіванка. Замість примітивних хиж тубільців, що їх вони бачили на островах Карибського моря, перед ними постали чудові міста, вкриті дивовижними візерунками піраміди та кам'яні храми. Це була цивілізація майя — найдавніша з доколумбових цивілізацій Америки, яка на той час переживала занепад. Індіанці майже не чинили опору, бо іспанці уявлялися їм богами; їх жахали вигляд вершників на конях, до того небачених, і гуркіт вогнепальної зброї. У храмах іспанці знайшли багато золотих речей і дізналися, що майя отримують їх із країни ацтеків, розташованої на північ від Юкатану.
На завоювання держави ацтеків у 1519 р. вирушив загін іспанців на чолі з Ернаном Кортесом, який налічував 400 солдат-іспанців, 16 вершників, 200 індіанців і 13 гармат. Висадившись на берег, він наказав спалити кораблі, пояснивши, що відступати і повертатися додому не збирається. Діючи рішуче й жорстоко, Кортес підкорив ацтеків.
Одночасно із завоюванням Мексики іспанські конкістадори рушили вздовж Тихоокеанського узбережжя до Південної Америки. Завойовників приваблювали розповіді про казкові багатства країни Біру (або Перу). На цих землях у той час існувала імперія інків. Завоювання держави інків у 1532 р. здійснив конкістадор Франсиско Пісарро з загоном, що налічував 62 вершники і 102 піхотинці. Він хитрощами захопив у полон «верховного інка» Атахуальпу, знищивши при цьому близько двох тисяч інків. Решта індіанців, утративши вождя, розбіглася. Атахуальпу Пісарро наказав стратити.
Після смерті «верховного інки» загони іспанських завойовників розсіялися по всій країні, грабуючи храми і палаци. Все награбоване золото вони переплавляли, знищуючи таким чином унікальні витвори мистецтва інків.
У результаті завоювань у Південній Америці було встановлено владу іспанських колонізаторів.
Глубокие перемены в мировой экономике, ставшие следствием Великих географических открытий, оказали серьёзное влияние на Францию. Благодаря тесным торговым связям с Испанией она испытала воздействие «революции цен», которая отразилась на всех отраслях французской экономики и на положении всех социальных слоёв.
Первыми наступление новых времён ощутили приморские города Франции. Порты Атлантического побережья, такие как Бордо, постепенно втягивались в мировую торговлю. Средиземноморские города, в первую очередь Марсель, процветали благодаря быстрорастущей торговле с Левантом. Благодаря своему расположению на пересечении торговых путей больших успехов в экономическом развитии достиг Лион, где процветало производство шёлка и сформировался крупнейший торговый и финансовый центр не только Франции, но и Европы.
В городах формировался новый социальный слой, получивший название буржуазия. Это слово произошло от распространённого в Европе обозначения укреплённого города — бург. Первоначально словом буржуа называли городских жителей вообще. Позднее оно закрепилось за наиболее состоятельными горожанами, занимавшимися активной предпринимательской деятельностью. В итоге понятие «буржуазия» стало обозначать класс предпринимателей в целом.
Несмотря на заметный рост торговли и производства, Франция оставалась по преимуществу аграрной страной. Французское дворянство не отличалось такой предприимчивостью, как английское. Собственным хозяйством дворяне обычно не занимались. Практически все их земли сдавались в аренду, а основной формой дохода служили денежные платежи, которые быстро обесценивались под воздействием «революции цен». Разоряющееся дворянство становилось всё более зависимым от королевской власти, а его высший слой превращался в придворную аристократию.
Основная масса крестьян уже к концу XV в. получила личную свободу. Однако положение крестьянства менялось гораздо медленнее, чем, например, в Англии. Крестьяне оставались основными производителями в деревне, поскольку собственники земли своего хозяйства не вели. Сохранению позиций крестьянства рост цен на продукты его труда. Преобладание мелкого крестьянского хозяйства являлось отличительной особенностью французского общества.
Король «с характером правителя Нового времени»
Со вступлением в новую эпоху во Франции продолжился процесс укрепления королевской власти. Старинный орган сословного представительства — Генеральные штаты — с конца XV до середины XVI в. не созывался.
Большие перемены в истории Франции, знаменовавшие переход страны от Средневековья к Новому времени, связаны с именем короля Франциска I (1515-1547). Он вошёл в историю как выдающийся политик, который укрепил французское государство и успешно защищал его от внешних врагов. Историки склонны рассматривать правление Франциска I как поворотный момент во французской истории.