Завдання на відповідність:
7. а) 1555 – 1556 рр. 1. Утворення української козацької держави
б) 1621 р. 2. Доба героїчних походів
в) 1648 – 1657 рр. 3. Хотинська війна
г) 1649 р. 4. Заснування першої Запорозької Січі
5. Національно-визвольна війна українського
народу під керівництвом Б. Хмельницького
8. а) козак 1. головний, старший, командувач військ на Січі
б) клейноди 2. козацькі загони
в) гетьман 3. козацькі символи влади
г) козацька рада 4. вільна, озброєна людина
5. зібрання усіх козаків, вищий орган влади на Січі
9. а) Богдан Хмельницький 1. київський князь
б) Самійло Величко 2. митрополит православної церкви
в) Михайло Грушевський 3. гетьман українського козацтва
г) Володимир Великий 4. український історик
5. автор літопису
10. Опишіть зображений на світлині пам’ятник, відповідаючи на
запитання ( ).
1. Кому встановлено цей пам’ятник?
2. Де знаходиться цей пам’ятник?
3. Яка подія уславила цю людину (людей)?
1939
23 серпня – укладення між СРСР та нацистською Німеччиною договору про ненапад, що ввійшов в історію як пакт Молотова-Ріббентропа. Таємні протоколи до нього розділяли Центрально-Східну Європу між Гітлером і Сталіним і фактично відкрили шлюзи для Другої світової війни.
1 вересня – напад ІІІ Райху на Польщу, початок Другої світової війни. У лавах Війська Польського воюють 110-120 тис. українців. Бомбардувань зазнає Львів та інші західноукраїнські міста. Початок Другої світової війни для українців.
17 вересня – напад СРСР на Польщу. За цей час Вермахт в боях з Військом польським встиг до Бреста і Львова. Радянський нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов вручив послу Польщі в Москві ноту, де стверджувалося, що «…польська держава та її уряд фактично перестали існувати». Також у ноті зазначалося, що «радянський уряд віддав розпорядження головному командуванню Червоної армії надати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно Західної України й Західної Білорусі». Війська Українського фронту під командуванням маршала Семена Тимошенка назустріч Вермахту, майже не зустрічаючи організованого опору польських військ.
22 вересня – спільний парад радянських і німецьких військ Семена Кривошеїна та Гейнца Гудеріана у Бресті, Білорусь.
28 вересня – укладення Договору про дружбу і кордони між СРСР та ІІІ Райхом, перерозподіл сфер впливу на окупованих землях міжвоєнної Польщі.
16 жовтня – впровадження в СРСР медалі «Золота Зірка» – відзнаки Героя Радянського Союзу. За час війни цієї відзнаки удостоїлися понад 2 тис. українців, понад 30 – двічі, а льотчик Іван Кожедуб – тричі.
22 жовтня – початок радянських «виборів» до Народних зборів Західної України. «Голосування» організували політвідділи Українського фронту Червоної армії, до кампанії долучилися понад 50 тис. радянських агітаторів. За «блок комуністів і безпартійних», за офіційною версією, “віддали голоси” 90% виборців, зі 127 депутатів 71 були радянськими солдатами.
26 жовтня – Народні збори західної України одностайно ухвалили рішення про встановлення радянського ладу, возз’єднання з Українською РСР та початок колективізації.
1-2 листопада – Верховна Рада СРСР проголосувала за включення Західної України до складу УРСР.
30 листопада – початок радянсько-фінської («Зимової») війни. Північно-західним фронтом командував Семен Тимошенко, з українців комплектувалися 44-та і 70-та стрілецькі дивізії, перша з яких потрапила в оточення і загинула. Всього з радянського боку загинуло до 40 тис. українців. Українські добровольці, зокрема Юрій Горліс-Горський, воювали й на боці Фінляндії.
1940
10 лютого – Утворення Революційного проводу ОУН – розкол ОУН на радикальну фракцію бандерівців ОУН(р)/ОУН(б) та помірковану фракцію мельниківців ОУН(м). Причини: мельниківці були старшими людьми, переважно емігрантами, які питання визволення України пов’язували з доброю волею Німеччини. Бандерівці – то була радикальна молодь, заангажована в безпосередню підпільну роботу на українських землях, яка визнавала тільки політику “доконаних фактів” і безкомпромісної боротьби.
12 березня – укладення Московського миру між СРСР та Фінляндією.
26 червня – Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного відходу робітників і службовців з підприємств і установ», фактичне закріпачення працівників в СРСР, початок підготовки до загальноєвропейської війни.
28-30 червня – відторгнення Радянським Союзом Бессарабії та Північної Буковини від Румунії. Ці населені українцями та молдаванами території перейшли під контроль Бухареста 1918 року. Наприкінці червня СРСР оголосив Румунії ультиматум щодо “повернення” цих територій, погрожуючи війною. Румунія була змушена без бою віддати Бессарабію та Північну Буковину, що призвело до урядової кризи та приєднанню країни до гітлерівської “осі”. З частини цих земель утворили Молдавську РСР, решту приєднали до України.
21-22 липня – окупація та анексія Радянським Союзом Литви, Латвії та Естонії. Пізніше на їхньому місці постануть три нові радянські республіки.
2 серпня – офіційне включення Північної Буковини та частини Бессарабії (нинішня південна Одещина) до складу УРСР.
18 грудня – Гітлером підписує директиву № 21 про війну проти СРСР (план «Барбаросса»). Передбачав розгром Червоної армії протягом літньої кількатижневої кампанії та виходу до осені на лінію Архангельськ – Астрахань.
Переселенческая политика царизма.
Краткая информация: Завершение завоевания Казахстана совпало с буржуазными реформами в России середины ХІХ века. Отмена крепостного права не разрешила аграрного вопроса.правительство приняло ряд мер по отвлечению крестьян от революционного движения. Одной из них была переселенческая политика, которая в этот период приобретает целенаправленный и массовый характер. Переселение населения в край преследовала не только цель разрешения проблемы нехватки земли в центральных регионах России, но и создания опоры колониальному режиму на просторах Казахстана. В результате переселенческой политики царизма основные плодородные земли были переданы русским крестьянам. Они были заселены на стратегических пунктах и вооружены огнестрельным оружием и служили военно-агрессивной и военно- феодальной внутренней политике России.
После завершения присоединения Казахстана к России в жизни казахов произошли кардинальные изменения. Вместе с формированием нового политико-административного устройства, экономика края тесно включается в систему хозяйства России. Сам этот период совпал с буржуазными реформами в России середины XIX века. Отмена крепостного права в России не разрешила аграрного вопроса и в регионах продолжались крестьянские волнения. В этих условиях правительство приняло ряд мер по отвлечению крестьян от революционного движения. Одной из них была переселенческая политика, которая в этот период приобретает целенаправленный и массовый характер. Переселение населения в край преследовала не только цель разрешения проблемы нехватки земли в центральных регионах России, но и создания опоры колониальному режиму на просторах Казахстана. В середине 60-х годов XIX века военно-казачья колонизация края все больше приобретает характер массового переселения крестьян центральной России на казахские земли. Для этого на местах стали готовиться проекты соответствующих документов. По инициативе военного губернатора Семиреченской области Г.Колпаковского в 1868 году были разработаны “ Временные правила о крестьянских переселениях в Семиречье”, действовавшие до 1883 года. По “Временным правилам” переселенцам определялся ряд льгот: наделение землей в размере 30 десятин на душу (мужскую), освобождение от налогов и всякого рода повинностей, в том числе и рекрутской, сроком на 15 лет, выдача ссуды до 100 рублей на обзаведение хозяйством.
В 1883 году в связи с переходом Семиреченской области в состав Степного генерал- губернаторства местная администрация разработала “Правила о поземельном устройстве оседлого населения области”. Новые правила несколько урезывали привилегии переселенцев. Земельный надел уже определялся в 10 десятин на мужскую душу, от налогов освобождались только на три года, а в последующее трехлетие вносили их в половинном размере.
В 1886 году было разработано “Положение об управлении Туркестанским генерал- губернаторством”. По этому документу устанавливался размер надела в 10 десятин на мужскую душу, переселенцы освобождались от налогов и повинностей на пять лет, а в течение последующего пятилетия выплачивали их в половинном размере.