1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Выдающуюся роль в организации этого движения сыграл нижегородский земский староста Кузьма Минин, избранный на эту должность в начале сентября 1611 года. По мнению историков, свои знаменитые призывы к освободительной борьбе Минин начал среди посадских людей, которые горячо его поддержали. Затем его поддержал городской совет Нижнего Новгорода, воеводы, духовенство и служилые люди. По решению городского совета назначили общее собрание нижегородцев. Жители города по колокольному звону собрались в Кремле, в Преображенском соборе. Сначала состоялась церковная служба, после которой протопоп Савва выступил с проповедью, призвав встать на освобождение Русского государства от оккупации католиками и униатами, а затем Минин выступил с предложением собрать деньги на найм военных специалистов, чтобы не повторялась ситуация, когда действовавшие в составе Первого ополчения нижегородцы заняли 9/10 Москвы, а поляки и малороссийские казаки укрылись от них за неприступными без военных специалистов стенами Кремля и Китай-города. По предложению Минина, не ограничиваясь добровольными взносами, нижегородцы приняли «приговор» для всего города о том, чтобы все жители города и уезда «на строение ратных людей» давали в обязательном порядке часть своего имущества, а у несогласных отбирали всё имущество. Минину было поручено руководить этим сбором средств и распределением их среди ратников будущего ополчения.
1) Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.
2) Август запровадив нові посади - префекта Рима і префекта преторіанської гвардії. Префекта Рима обирали із сенаторів, до обов’язків цього посадовця належало наглядати за порядком у місті. Префект преторіанської гвардії командував охороною імператора. Було підвищено платню солдатам і офіцерам. Чимало ветеранів осіли в провінціях і допомагали їх освоювати. Як головнокомандувач армії Август керував провінціями, де перебували війська (імператорські провінції). Він призначав намісників, які командували гарнізонами.
Сенату для управління було надано спокійніші й розвинутіші провінції. їх називали сенаторськими провінціями. За Октавіана Августа західний кордон досяг Атлантичного океану й пролягав по Рейну. Північні кордони сягнули Дунаю, де було створено нові провінції. Кордони на сході посунули до річки Євфрат та Парфянського царства, з яким імператор уклав мир.
Объяснение:
фухх написал)Надеюсь
Объяснение:
Выдающуюся роль в организации этого движения сыграл нижегородский земский староста Кузьма Минин, избранный на эту должность в начале сентября 1611 года. По мнению историков, свои знаменитые призывы к освободительной борьбе Минин начал среди посадских людей, которые горячо его поддержали. Затем его поддержал городской совет Нижнего Новгорода, воеводы, духовенство и служилые люди. По решению городского совета назначили общее собрание нижегородцев. Жители города по колокольному звону собрались в Кремле, в Преображенском соборе. Сначала состоялась церковная служба, после которой протопоп Савва выступил с проповедью, призвав встать на освобождение Русского государства от оккупации католиками и униатами, а затем Минин выступил с предложением собрать деньги на найм военных специалистов, чтобы не повторялась ситуация, когда действовавшие в составе Первого ополчения нижегородцы заняли 9/10 Москвы, а поляки и малороссийские казаки укрылись от них за неприступными без военных специалистов стенами Кремля и Китай-города. По предложению Минина, не ограничиваясь добровольными взносами, нижегородцы приняли «приговор» для всего города о том, чтобы все жители города и уезда «на строение ратных людей» давали в обязательном порядке часть своего имущества, а у несогласных отбирали всё имущество. Минину было поручено руководить этим сбором средств и распределением их среди ратников будущего ополчения.