Первые крупные площадки для проведения спортивных состязаний появились ещё в Древней Греции. Здесь, как известно, зародилась традиция проведения Олимпийских игр, а значит, требовались подходящие места для соревнований.Первый стадион был построен в греческой Олимпии, примерно в 450 году до н.э. Древнегреческие стадионы были, конечно, не такими вместительными, как современные, но на трибунах некоторых из них могли одновременно разместиться до 50 тысяч человек.Римские стадионы, самым известным из которых является знаменитый Колизей, возводились не столько для спортивных соревнований, сколько для организации всевозможных зрелищных мероприятий. Бои гладиаторов, театрализованные представленияи даже постановки сцен из морских сражений - всё это видела арена Колизея.Чтобы уважаемые граждане Рима не мокли на трибунах в ненастный день, был предусмотрен специальный тент, который растягивали при необходимости. В это же время была выработана и основная концепцияустройства стадионов: трибуны приобрели форму кругового амфитеатра, для выхода на трибуны стали применяться люки, профильная линия трибун для лучшей вместимости стала вогнутой, а подтрибунное пространство — многоэтажным и использовалось для коммуникаций и вс помещений.Вплоть до 19 века новых спортивных арен не возводилось. Первый стадион Нового времени был построен в Милане только в 1807 году. А активное строительство стадионов началось уже ближе к концу 19 века, когда началось возрождении традиции проведения Олимпийских игр.Впрочем, далеко не все построенные в то время стадионы оказались удобными для зрителей. К примеру, лондонский стадион, на котором Олимпийские игры в 1908 году, был не слишком удобным: на ограниченном пространстве разместили одновременно несколько олимпийских объектов. В итоге зрители оказались довольно далеко от происходящего на арене и наблюдать за состязаниями было неудобно.
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)