Згадайте українських діячів (19-початок 20 сторіччя), погляди яких стали основою сучасного сприйняття української національної ідентичності. Оберіть одного з них, чиї ідеї здаються вам найбільш правильними з точки зору сучасності, поясність власну відповідь.
До прихода Ислама в Аравии были постоянные межплеменные войны и междоусобицы... племена не признавали королей в Арабии не было истории централизованного государства.. или единого политического лидера. . Так же, арабы не были объединены каким-то одним религиозным культом.. каждое племя верило в своих богов... у них были свои идолы... некоторые арабы были так же христианами и иудеями... но они были в меньшинстве. . Арабы-идолопоклонники не верили в загробную жизнь.. и главным их лозунгом было брать от жизни все и жить сегодняшним днем, что возможно.. отсюда многие оды доисламского периода.. где авторы восхваляют игры.. вино.. женщин.. щедрость.. месть. . Для доисламских арабов главным были традиции и обычаи, а не религиозные догмы. Не было такого понятия как защита со стороны государства.. поэтому, эту функцию выполняло племя. Всем заправляла племенная солидарность (асабийя).. и даже с приходом Ислама, зачастую асабийя брала верх над таким понятием как религиозное братство. .
В тоже время все арабы говорили на арабском языке.. и в последствии это послужило одним из самых важных моментов в распространении Ислама по всей Аравии.. т. к. арабский - это язык Корана.
У Ислама на пути не стояло подобных ему противников... все многочисленные попытки создания государств в Аравии к 7ому веку потерпели крах... и в каком-то смысле, Ислам заполнил некий политический вакуум (пустоту) , который существовал в Аравии. .
С распространением Ислама арабы стали объединяться вокруг идеи... вокруг религиозных догм... наконец-то в Аравии появилась какая-то единая система.. которая смогла обеспечить относительный порядок... которая принесла единые законы. . Если кратко.. то это основные причины..
1939-1945 рр.
1 вересня 1939 року німецькі армії перетнули кордон з Польщею. Це стало початком Другої світової війни. Франція та Британія оголосили війну через два дні. Проте німецький очільник Адольф Гітлер міг не боятися початку військових дій на два фронти. За тиждень до початку наступу на Польщу, 23 серпня 1939 року, він підписав таємний договір з радянським вождем, що увійшов в історію як пакт Молотова-Рібентроппа.
Таємний протокол договору урегульовував інтереси обох сторін щодо поділу Східної Європи. Лінією розмежування між Німеччиною та СРСР ставали північний кордон Литви, річки Нарев, Вісла та Сян. Додатково Радянський Союз висловлював інтерес щодо Бесарабії, що перебувала у складі Румунії. Думка тоді ще не окупованих країн, земель та народів сторони не дуже цікавила.
Радянські війська обережно виконували умови пакту, і лише 17 вересня, без оголошення війни, вступили на територію Західної України. Офіційно, щоб захистити кинуті напризволяще українські та білоруські народи. На ділі, 28 вересня СРСР та Німеччина підписали договір «Про дружбу і кордон». Уже без таємних протоколів, він засвідчив входження до складу СРСР майже 200 тисяч квадратних кілометрів територій загиблої Польської республіки, серед них Волинь та Галичина. Народні збори західноукраїнських земель, під пильним оком радянського командування, звичайно ж, з радістю підтримали входження до складу УРСР
Але таємний протокол не виконали повністю. У червні 1940 року Червона армія не дуже ввічливо попросила румунів покинути Північну Буковину та Бесарабію. З чим ті вимушені були погодитися. До складу УРСР приєдналися ще два регіони.
Новоприєднані західноукраїнські землі сповна пізнали радощі радянізації. Місцеві буржуазні порядки потрібно було привести до радянського зразка. Утворили радянську адміністрацію та 8 нових областей: Львівську, Дрогобицьку, Тернопільську, Станіславську (нині Івано-Франківська), Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Ізмаїльську. Великі земельні володіння, землі осадників та заможних селян націоналізували та роздали бідноті. Усі без винятків підприємства та банки націоналізували, а торгівлю заборонили. Розпочалися колективізація, індустріалізація та кампанія масової українізації. Лояльні до влади місцеві українці та євреї отримали можливість займати посади в державних установах, чого вони не могли у Польщі