Пилип Орлик (1672—1742) — державний діяч і дипломат, генеральний писар у 1706—1710 рр., гетьман Війська Запорозького в 1710—1742 рр. у вигнанні. Походив з роду литовської шляхти, який мав чеське коріння. Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив Орлику швидке просування сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 р.
У любого человека кроме родителей должны быть родная история, родная земля, родной язык, родная культура. Но самым главным из этих корней является родная история.
Почему же сегодня так важно знать и изучать историю. Да потому, что, не зная невозможно осмыслить и понять настоящее, заглянуть в будущее
Только через историю можно постичь духовный мир предков, понять его язык и культуру.
Изучая историю, политики понимают, к чему может привести их деятельность. Для бизнесменов и экономистов важны нововведения в ведении дел компаний в для предотвращений ошибок в настоящем и будущем. Люди искусства черпают вдохновение в легендах и рассказах времен.
Развитие науки тоже невозможно без истории, в которой зафиксированы работы, проделанные учеными всех времен и народов. Из опыта и выводов предшественников ученые понимают, в каком направлении двигаться.
Не зная истории, человечество ходило бы по замкнутому кругу, повторяя ошибки предков. Анализ и изучение этих ошибок развитию цивилизации.
Пилип Орлик
Пилип Орлик (1672—1742) — державний діяч і дипломат, генеральний писар у 1706—1710 рр., гетьман Війська Запорозького в 1710—1742 рр. у вигнанні. Походив з роду литовської шляхти, який мав чеське коріння. Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив Орлику швидке просування сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери.
У квітні 1710 р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Після елекції між новообраним гетьманом та старшиною було укладено політичну угоду, що окреслювала основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712 р. він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». У 1714 р. залишає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 р.
Объяснение:
У любого человека кроме родителей должны быть родная история, родная земля, родной язык, родная культура. Но самым главным из этих корней является родная история.
Почему же сегодня так важно знать и изучать историю. Да потому, что, не зная невозможно осмыслить и понять настоящее, заглянуть в будущее
Только через историю можно постичь духовный мир предков, понять его язык и культуру.
Изучая историю, политики понимают, к чему может привести их деятельность. Для бизнесменов и экономистов важны нововведения в ведении дел компаний в для предотвращений ошибок в настоящем и будущем. Люди искусства черпают вдохновение в легендах и рассказах времен.
Развитие науки тоже невозможно без истории, в которой зафиксированы работы, проделанные учеными всех времен и народов. Из опыта и выводов предшественников ученые понимают, в каком направлении двигаться.
Не зная истории, человечество ходило бы по замкнутому кругу, повторяя ошибки предков. Анализ и изучение этих ошибок развитию цивилизации.
История является ориентиром жизни в будущее.