Получившая в результате русско-турецкой войны независимость Болгария в 1879 году в начале по понятным причинам проводила про-русскую политику. Однако уже через 4 года, в 1883 году, болгарский принц Александр решил проводить независимую политику, и начал обьединение с Южной Румелией, которая все еще входила в состав Османской империи. Такой поворот событий не устраивал Россию, которая не желала из-за уже неподконтрольной Болгарии вступать в войну с Турцией. К тому же расширение Болгарии враждебно восприняла Сербия, которая пользовалась поддержкой Австро-Венгрии, и которая в 1885 году обьявила войну Болгарии. Войска Болгарии одержали победу над сербами. В 1887 году болгарским князем стал Фердинанд Первый Кобург, бывший офицер австрийской армии. Это окончательно развело Болгарию и Российскую империю. Таким образом, несмотря на Тройственный союз России с Германией и Австро-Венгрией, между этими странами существовали прохладные отношения, и Россия усиливала свой союз с Францией, а затем и с Англией, благодаря чему впоследствии возник союз этих государств под названием Антанта.
Петро І Великий (1672 – 1725) – видатний державний діяч, московський цар з династії Романових, всеросійський імператор з 1721 року, великий реформатор. Народився Петро Перший 30 травня (9 червня) 1672 року в Москві. Він був молодшим сином царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з царицею Наталією Кирилівною Наришкіною. З одного року виховувався няньками. А після смерті батька, у віці чотирьох років, опікуном Петра став його зведений брат і новий цар Федір Олексійович. З 5 років маленького Петра почали навчати абетці. Уроки йому давав дяк Н. М. Зотов. Однак освіту майбутній цар отримав слабку і не відрізнявся грамотністю. У 1682 році, після смерті Федора Олексійовича, 10 – річний Петро та його брат Іван були проголошені царями. Але фактично управління взяла на себе їх старша сестра – царівна Софія Олексіївна. У цей час Петро 1 і його мати змушені були віддалитися від двору і переїхати в село Преображенське. Тут у Петра 1 виникає інтерес до військової діяльності, він створює «потішні» полки , які стали згодом основою російської армії. Захоплюється вогнепальною справою, суднобудуванням. Багато часу проводить в Німецькій слободі, стає прихильником європейського життя, заводить друзів. У 1689 році Софія була відсторонена від престолу, і влада перейшла до Петра І, а управління країною довірено його матері і дядьку Л. К. Наришкіній. Петро продовжив війну з Кримом, взяв фортецю Азова. Подальші дії Петра І були спрямовані на створення потужного флоту. Зовнішня політика Петра І того часу була зосереджена на пошуку союзників у війні з Османською імперією. З такою метою Петро відправився в Європу. У цей час діяльність Петра І полягала тільки в створенні політичних союзів. Він вивчає кораблебудування, пристрої, культуру інших країн. Повернувся в Росію він після звістки про стрілецькі заколоти. В результаті подорожі захотів змінити Росію, для чого було зроблено кілька нововведень. Наприклад, введено літочислення за юліанським календарем.
Объяснение:
Получившая в результате русско-турецкой войны независимость Болгария в 1879 году в начале по понятным причинам проводила про-русскую политику. Однако уже через 4 года, в 1883 году, болгарский принц Александр решил проводить независимую политику, и начал обьединение с Южной Румелией, которая все еще входила в состав Османской империи. Такой поворот событий не устраивал Россию, которая не желала из-за уже неподконтрольной Болгарии вступать в войну с Турцией. К тому же расширение Болгарии враждебно восприняла Сербия, которая пользовалась поддержкой Австро-Венгрии, и которая в 1885 году обьявила войну Болгарии. Войска Болгарии одержали победу над сербами. В 1887 году болгарским князем стал Фердинанд Первый Кобург, бывший офицер австрийской армии. Это окончательно развело Болгарию и Российскую империю. Таким образом, несмотря на Тройственный союз России с Германией и Австро-Венгрией, между этими странами существовали прохладные отношения, и Россия усиливала свой союз с Францией, а затем и с Англией, благодаря чему впоследствии возник союз этих государств под названием Антанта.
Петро І Великий (1672 – 1725) – видатний державний діяч, московський цар з династії Романових, всеросійський імператор з 1721 року, великий реформатор. Народився Петро Перший 30 травня (9 червня) 1672 року в Москві. Він був молодшим сином царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з царицею Наталією Кирилівною Наришкіною. З одного року виховувався няньками. А після смерті батька, у віці чотирьох років, опікуном Петра став його зведений брат і новий цар Федір Олексійович. З 5 років маленького Петра почали навчати абетці. Уроки йому давав дяк Н. М. Зотов. Однак освіту майбутній цар отримав слабку і не відрізнявся грамотністю. У 1682 році, після смерті Федора Олексійовича, 10 – річний Петро та його брат Іван були проголошені царями. Але фактично управління взяла на себе їх старша сестра – царівна Софія Олексіївна. У цей час Петро 1 і його мати змушені були віддалитися від двору і переїхати в село Преображенське. Тут у Петра 1 виникає інтерес до військової діяльності, він створює «потішні» полки , які стали згодом основою російської армії. Захоплюється вогнепальною справою, суднобудуванням. Багато часу проводить в Німецькій слободі, стає прихильником європейського життя, заводить друзів. У 1689 році Софія була відсторонена від престолу, і влада перейшла до Петра І, а управління країною довірено його матері і дядьку Л. К. Наришкіній. Петро продовжив війну з Кримом, взяв фортецю Азова. Подальші дії Петра І були спрямовані на створення потужного флоту. Зовнішня політика Петра І того часу була зосереджена на пошуку союзників у війні з Османською імперією. З такою метою Петро відправився в Європу. У цей час діяльність Петра І полягала тільки в створенні політичних союзів. Він вивчає кораблебудування, пристрої, культуру інших країн. Повернувся в Росію він після звістки про стрілецькі заколоти. В результаті подорожі захотів змінити Росію, для чого було зроблено кілька нововведень. Наприклад, введено літочислення за юліанським календарем.