Життя перших поселенців
Поступово на Атлантичному узбережжі утворилося 13 колоній, їх населення складало близько 2,5 млн чоловік.
Територію, на якій були засновані колонії, населяли переважно два великі угрупування індіанських племен: ірокези і алгонкіни, загальна кількість яких сягала 200 тис. чол. Доки колоністів на півночі було обмаль, вони селилися переважно вздовж узбережжя, індіанці ставилися до них дружньо. Саме індіанці навчили прибульців, як розчищати первісні ліси й робити землю придатною для обробки.
Вони ж навчили білих сіяти маїс і тютюн, горох і боби, гарбуз і кабачки, диню та огірки; готувати кленовий цукор, використовувати риб’ячі голови як добрива; полювати на диких тварин, ставити на них капкани й виробляти шкури; робити човни з березової кори; пекти їстівних молюсків. Стежинам індіанців належало стати дорогами колоністів. Одним словом, індіанці навчили європейців, як жити у Новому Світі, а ті відплатили їм, забравши у них землі. Колоністи почали захоплювати ліси, де полювали індіанці, які не мали худоби. Торговці за ром і фабричні товари купували в індіанців цінне хутро. (Острів, на якому тепер розташована центральна частина Нью-Йорка, був «куплений» за набір ножів і намисто, що коштували всього 24 долари)

Запитання
1. Якими були відносини індіанців і переселенців на першому етапі колонізації Америки?
2. Чим можна пояснити зміни у ставленні білих до індіанців?
3. Якими були наслідки такої політики переселенців?​

государства, созданные варварскими на территории западной римской империи в условиях её распада в v веке. характерной чертой, общей для всех этих раннесредневековых политических образований, была внутренняя нестабильность, проистекавшая из отсутствия в то время устоявшегося правила престолонаследия — сыновья короля, имели приоритетное право на престол, но знать вполне могла предложить иную, собственную кандидатуру. раздоры между членами королевской семьи, между королём и его вассалами, споры между претендентами на престол были обычным делом, многие короли умерли насильственной смертью. границы варварских королевств были также нестабильны, столицы часто менялись. для внутреннего устройства были характерны общинно-племенная организация в виде территориальной общины свободных землевладельцев, народные собрания и военные ополчения.

сельское хозяйствона протяжении всего периода старого порядка франции была преимущественно аграрной. в сельской местности проживала бóльшая 5 часть населения: примерно 97% в начале рассматриваемого нами периода и приблизительно 85% на его исходе. однако и эти цифры относительны. за исключением парижа, где более или менее преобладал собственно урбанистический образ жизни, занятия значительной части населения французских городов оставались тесно связаны с сельским хозяйством. обычно сразу за стенами города начиналась сплошная полоса садов, огородов и виноградников, принадлежавших его жителям. здесь производилась значительная часть продовольствия, поступавшего на стол горожан, отсюда же владельцы участков получали существенную, а иногда и основную часть своих доходов. да и грань между горожанами и селянами была достаточно подвижной. летом те горожане, кто обладал каким-либо владением в сельской местности (а таковых было немало), перебирались жить загород, дабы лично следить за ходом работ на своей земле и заодно наслаждаться общением с природой. напротив, зимой значительную часть населения городов составляли крестьяне, пришедшие сюда на заработки.