Важное замечание: сами Тюрки именуют это жилище «киiз үй/киез өй», а, не «юрта». У слова «Юрт/Жүрт» немного другое значение. Конструкция юрты позволяет за короткий срок разбирать и собирать её по мере кочевания. Прежде всего поражает форма юрты с точки зрения современной теории упругости. Крыша представляет собой ребристый купол с отверстием для дымохода, рёбра выполнены из тонких деревянных прутьев. Форма купола исключает изгибное и растягивающее напряжение и работает только на сжатие, то есть полностью используются свойства древесины. Такая конструкция позволяет перекрывать большие пространства при минимальном весе несущих конструкций, что немаловажно при перевозке на новое место.
При анализе юрты современными инженерами, удивляет интуитивное восприятие работы конструкции. В стыке купола со стеной по теории оболочек возникает так называемый «краевой эффект» – увеличение изгибных напряжений. В юрте это компенсируется увеличением кривизны рёбер на стыке со стеной и тем самым исключается изгибное напряжение. Купол у основания связывается арканом из конского волоса для восприятия распора. Стена юрты представляет собой цилиндрическую оболочку, выполненную из деревянных прямолинейных прутьев, соединённых шарнирно под углом 45°, которые при разборке компактно сжимаются в виде гармошки для перевозки на вьючных животных.
В качестве покрытия в юрте выбран оптимальный теплоизоляционный материал – войлок (киiз/киез), обладающий минимальным весом даже при современном уровне развития промышленности. Войлок толщиной в 1,5 см обеспечивает теплоизоляцию, равнозначную кирпичной стене толщиной в 1,5 кирпича. Все конструктивные элементы юрты выполнены из дерева и работают в основном на сжатие, полностью используется несущая древесины, имея в виду, что дерево обладает большим удельным сопротивлением на единицу веса. Стремление уменьшить вес строительных конструкций было реализовано ещё в древности Тюркскими народами. Поскольку вес юрты незначительный, а ветровые нагрузки в степных районах достаточно велики, юрта обладает низким лобовым сопротивлением и высоким аэродинамическими качествами (в виду наличия криволинейных обтекаемых поверхностей) по сравнению с современным жильём.
С точки зрения теплофизики, очаг, расположенный в середине юрты позволяет полностью использовать тепловую энергию, при минимальных потерях. Куполообразное покрытие с отверстием над очагом гарантирует беспрепятственное удаление дыма, при этом тяга регулируется прикрытием отверстия снаружи. Анализируя сказанное, мы можем сделать однозначный вывод: юрта совершенствовалась и конструировалась не одно столетие, при достаточно высокой изобретательности её обитателей.
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Юрта – гений инженерной мысли кочевников
Важное замечание: сами Тюрки именуют это жилище «киiз үй/киез өй», а, не «юрта». У слова «Юрт/Жүрт» немного другое значение. Конструкция юрты позволяет за короткий срок разбирать и собирать её по мере кочевания. Прежде всего поражает форма юрты с точки зрения современной теории упругости. Крыша представляет собой ребристый купол с отверстием для дымохода, рёбра выполнены из тонких деревянных прутьев. Форма купола исключает изгибное и растягивающее напряжение и работает только на сжатие, то есть полностью используются свойства древесины. Такая конструкция позволяет перекрывать большие пространства при минимальном весе несущих конструкций, что немаловажно при перевозке на новое место.
При анализе юрты современными инженерами, удивляет интуитивное восприятие работы конструкции. В стыке купола со стеной по теории оболочек возникает так называемый «краевой эффект» – увеличение изгибных напряжений. В юрте это компенсируется увеличением кривизны рёбер на стыке со стеной и тем самым исключается изгибное напряжение. Купол у основания связывается арканом из конского волоса для восприятия распора. Стена юрты представляет собой цилиндрическую оболочку, выполненную из деревянных прямолинейных прутьев, соединённых шарнирно под углом 45°, которые при разборке компактно сжимаются в виде гармошки для перевозки на вьючных животных.
В качестве покрытия в юрте выбран оптимальный теплоизоляционный материал – войлок (киiз/киез), обладающий минимальным весом даже при современном уровне развития промышленности. Войлок толщиной в 1,5 см обеспечивает теплоизоляцию, равнозначную кирпичной стене толщиной в 1,5 кирпича. Все конструктивные элементы юрты выполнены из дерева и работают в основном на сжатие, полностью используется несущая древесины, имея в виду, что дерево обладает большим удельным сопротивлением на единицу веса. Стремление уменьшить вес строительных конструкций было реализовано ещё в древности Тюркскими народами. Поскольку вес юрты незначительный, а ветровые нагрузки в степных районах достаточно велики, юрта обладает низким лобовым сопротивлением и высоким аэродинамическими качествами (в виду наличия криволинейных обтекаемых поверхностей) по сравнению с современным жильём.
С точки зрения теплофизики, очаг, расположенный в середине юрты позволяет полностью использовать тепловую энергию, при минимальных потерях. Куполообразное покрытие с отверстием над очагом гарантирует беспрепятственное удаление дыма, при этом тяга регулируется прикрытием отверстия снаружи. Анализируя сказанное, мы можем сделать однозначный вывод: юрта совершенствовалась и конструировалась не одно столетие, при достаточно высокой изобретательности её обитателей.
Объяснение:
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення: