ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Негативное в том, что воздействие на сферу экономики выражалось, во-первых, в непосредственном разорении территорий во время ордынских походов и набегов, которые были особенно частыми во второй половине XIII в. Наиболее тяжелый удар был нанесен по городам. Во-вторых, завоевание привело к систематическому выкачиванию значительных материальных средств в виде ордынского "выхода" и других поборов, что обескровливало страну. XIV в. перестала существовать старая политическая структура, для которой были характерны самостоятельные княжества-земли, управляемые разными ветвями княжеского рода Рюриковичей, внутри которых существовали более мелкие вассальные княжества. Исчезновение этой политической структуры знаменовало собой и последующий распад сложившейся в IX - Х вв. древнерусской народности - предка трех ныне существующих восточнославянских народов. На территориях Северо-Восточной и Севере-Западной Руси начинает постепенно складываться русская (великорусская) народность, на землях же, вошедших в состав Литвы и Польши, - украинская и белорусская народности. происходит консервация государственных форм эксплуатации. Во многом это было связано с необходимостью изыскания средств для выплаты "выхода", выявилась высокая степень эксплуатации непосредственных производителей. Последнее обстоятельство явилось одной из причин складывания системы крепостного права. Последствием нашествия XIII в. стало усиление обособленности русских земель, ослабление южных и западных княжеств. В результате они были включены в состав возникшего в XIII в. раннефеодального государства - Великого княжества Литовского: Полоцкое и Турово-Пинское княжества - к началу XIV в. , Волынское - в середине XIV в. , Киевское и Черниговское - в 60-е годы XIV в. , Смоленское - в начале XV в. И последний фактор: Московская монархия не была непосредственно создана монголо-татарами, скорее наоборот: она складывалась вопреки Орде и в борьбе с ней. Однако опосредованно именно последствия воздействия завоевателей обусловили многие сущностные черты этого государства и его общественного строя.
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение:
во-первых, в непосредственном разорении территорий во время ордынских походов и набегов, которые были особенно частыми во второй половине XIII в. Наиболее тяжелый удар был нанесен по городам.
Во-вторых, завоевание привело к систематическому выкачиванию значительных материальных средств в виде ордынского "выхода" и других поборов, что обескровливало страну.
XIV в. перестала существовать старая политическая структура, для которой были характерны самостоятельные княжества-земли, управляемые разными ветвями княжеского рода Рюриковичей, внутри которых существовали более мелкие вассальные княжества. Исчезновение этой политической структуры знаменовало собой и последующий распад сложившейся в IX - Х вв. древнерусской народности - предка трех ныне существующих восточнославянских народов.
На территориях Северо-Восточной и Севере-Западной Руси начинает постепенно складываться русская (великорусская) народность, на землях же, вошедших в состав Литвы и Польши, - украинская и белорусская народности.
происходит консервация государственных форм эксплуатации. Во многом это было связано с необходимостью изыскания средств для выплаты "выхода", выявилась высокая степень эксплуатации непосредственных производителей. Последнее обстоятельство явилось одной из причин складывания системы крепостного права.
Последствием нашествия XIII в. стало усиление обособленности русских земель, ослабление южных и западных княжеств. В результате они были включены в состав возникшего в XIII в. раннефеодального государства - Великого княжества Литовского: Полоцкое и Турово-Пинское княжества - к началу XIV в. , Волынское - в середине XIV в. , Киевское и Черниговское - в 60-е годы XIV в. , Смоленское - в начале XV в.
И последний фактор:
Московская монархия не была непосредственно создана монголо-татарами, скорее наоборот: она складывалась вопреки Орде и в борьбе с ней. Однако опосредованно именно последствия воздействия завоевателей обусловили многие сущностные черты этого государства и его общественного строя.