Пилип Орлик - найближчий соратник гетьмана Мазепи - був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742рр.), однак цей титул був достатньо символічним, оскільки з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.
При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Орлика. Вони не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й залишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра “...має бути на всі часи вільною від чужого панування". Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної старшини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося генеральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.
На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і посполитих від надмірних утисків, забезпечувати козацьких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати козаків і селян на власні потреби, відбирати у них Грунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефальної православної церкви, підпорядкованої константинопольському патріарху. У Конституції Орлика відчутні ліберальні, демократичні тенденції. Запровадження постійних генеральних рад з широким представництвом свідчило, що засади парламентаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку XVIII ст.
П.Орлик та його соратники, спираючись на військову силу козаків-емігрантів, розгорнули активну дипломатичну діяльність, уклали нові договори з Карлом XII, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Гетьман використовував найменшу нагоду, щоб порушити українське питання
державами і урядами, домогтися визволення України.
Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України, встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством.
Среди главных причин, приведших к падению якобинской диктатуры, я бы выделила следующие:
сделав террор официальной политикой государства, якобинцы создали себе множество врагов как внутри Франции, так и за ее пределами. Европа была в ужасе от захлебывающейся в крови революции, а монархи призывали к войне против революционной Франции. Казнь Людовика объединила все европейские дома, включая Испанию, Неаполь и Нидерланды. После того как Франция объявила войну Великобритании и Нидерландам, а чуть позже и Испании, Священная Римская империя, короли Португалии и Неаполя, Великий Герцог Тосканский объединились и объявили войну Франции, т.о. была создана первая коалиция.
дехристианизация, закрытые церкви и насильно внедряемая Робеспьером новая религия с культом некого Верховного Существа была воспринята парижанами с нескрываемой враждебностью;
неутихающий конфликт между той частью правительства, которая желала еще большей власти, и умеренными, которые пытались противостоять якобинцам.
нехватка продовольствия, массовый голод, беспорядки и восстания сотрясали страну.
Объяснение:
Пилип Орлик - найближчий соратник гетьмана Мазепи - був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742рр.), однак цей титул був достатньо символічним, оскільки з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.
При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Орлика. Вони не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й залишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра “...має бути на всі часи вільною від чужого панування". Окремі статті обмежували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішувати спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної старшини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося генеральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.
На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і посполитих від надмірних утисків, забезпечувати козацьких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати козаків і селян на власні потреби, відбирати у них Грунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефальної православної церкви, підпорядкованої константинопольському патріарху. У Конституції Орлика відчутні ліберальні, демократичні тенденції. Запровадження постійних генеральних рад з широким представництвом свідчило, що засади парламентаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку XVIII ст.
П.Орлик та його соратники, спираючись на військову силу козаків-емігрантів, розгорнули активну дипломатичну діяльність, уклали нові договори з Карлом XII, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Гетьман використовував найменшу нагоду, щоб порушити українське питання
державами і урядами, домогтися визволення України.
Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України, встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством.
Среди главных причин, приведших к падению якобинской диктатуры, я бы выделила следующие:
сделав террор официальной политикой государства, якобинцы создали себе множество врагов как внутри Франции, так и за ее пределами. Европа была в ужасе от захлебывающейся в крови революции, а монархи призывали к войне против революционной Франции. Казнь Людовика объединила все европейские дома, включая Испанию, Неаполь и Нидерланды. После того как Франция объявила войну Великобритании и Нидерландам, а чуть позже и Испании, Священная Римская империя, короли Португалии и Неаполя, Великий Герцог Тосканский объединились и объявили войну Франции, т.о. была создана первая коалиция.
дехристианизация, закрытые церкви и насильно внедряемая Робеспьером новая религия с культом некого Верховного Существа была воспринята парижанами с нескрываемой враждебностью;
неутихающий конфликт между той частью правительства, которая желала еще большей власти, и умеренными, которые пытались противостоять якобинцам.
нехватка продовольствия, массовый голод, беспорядки и восстания сотрясали страну.
казнь Робеспьера.