Зображена пам'ятка мистецтва є джере- лом наших знань .. А про походження та розселення скіфів Б про боротьбу скіфів із персами та сар- MATAMI в про поховальні ритуали й обряди скіфів г про заняття, вірування та світогляд скіфів
За 1953 — 1958 гг. прирост сельскохозяйственной продукции составил 34% по сравнению с предыдущим пятилетием. Таких темпов развития село не знало со времен нэпа.
Однако эти успехи вселили в партийных лидеров и в самого Хрущева уверенность в силу административных решений. Быстрое улучшение благосостояния крестьян породило у них опасение в возможном его «перерождении» в кулачество. Да и усиление роли экономических стимулов объективно ослабляло потребность в административном вмешательстве в дела селян.
В 1959 г. началась реорганизация машинно-тракторных станций, в ходе которой колхозы, чтобы не остаться без техники, были вынуждены выкупать ее в течение лишь одного года, причем за высокую цену. Государство таким путем сумело за один год компенсировать почти все свои расходы предыдущих лет на развитие сельского хозяйства. Отрицательным последствием данного мероприятия была также потеря кадров механизаторов, до этого сосредоточенных в МТС. Вместо того чтобы переходить в колхозы, многие находили работу в районных центрах, городах.
По предложению выступившего на пленуме секретаря ПК Л. И. Брежнева было дано поручение государственным органам за 2 — 3 года скупить скот у рабочих совхозов и рекомендовать колхозам принять аналогичные меры. Результатом этих мер явился новый упадок личного подсобного хозяйства и обострение продовольственной проблемы в стране.
Попытки решить ее с кукурузной эпопеи» успеха тоже не принесли. С 1955 по 1962 г. площади под кукурузу были увеличены более чем вдвое (с 18 до 37 млн. га), порой даже за счет сокращения посевов пшеницы и ржи. Результат же оказался прямо противоположным затраченным усилиям: произошло общее снижение сбора зерновых. Ситуация усугубилась кризисом в освоении целинных земель в 1962 — 1963 гг., связанным не только с погодными условиями, но и с непродуманной системой землепользования, приведшей к эрозии (ухудшению) почв. В результате эффективность их возделывания упала на 65%.
Кризис сельского хозяйства привел к первым за долгие годы массовым закупкам зерна за границей (первая партия составила 12 млн. т), ставшим затем традиционными и еще более значительными.
В июне 1962 г. решением правительства были «временно» повышены на 30% цены на мясо и на 25% цены на масло. Это вызвало массовое недовольство и даже открытые выступления в рабочей среде. Наиболее серьезными стали события в Новочеркасске, где против семитысячной демонстрации рабочих были выдвинуты войска, танки, имелись многочисленные жертвы. Средства массовой информации хранили об этом полное молчание, однако эхо новочеркасских событий прокатилось по всей стране Авторитет Хрущева у простых людей стал падать.
Семилетний план (1959 — 1965) развития сельского хозяйства был провален. Вместо 70% рост составил лишь 15%.
ПРИЧИНА 1. ПОЛІТИЧНА КРИЗА До моменту приходу монголів Русь була розколотою, і значення Києва знизилося. Місто зберігає свій престиж, але володіння ним більше не означає верховенства над іншими князівствами. До монголів Київ двічі штурмують і грабують удільні князі: в 1169 році син володимиро-суздальського князя Мстислав Андрійович; в 1203-му – овруцький князь Рюрик Ростиславич. Рідко кому в цей час вдається затриматися в Києві довше року. Місцеві завойовники опираються на нечисленні дружини і при появі під стінами більшого війська одразу тікають в свої спадкові землі. Серйозним ремонтом міських укріплень ніхто не займається. Коли підходять монголи, в Києві взагалі немає князя. Місто належить Данилу Романовичу, правителю далекого Галицько-Волинського князівства. Він залишив в Києві намісника – тисяцького Дмитра. Той не міг ані надихнути жителів міста опиратися загарбникам, ані залучити для оборони необхідні ресурси.
ПРИЧИНА 2. ЗАСТАРІЛА ФОРТИФІКАЦІЯ Київ складався з Верхнього міста і Подолу. Верхнє місто було розташоване на височині з крутими схилами і оперезане двома лініями укріплень. Його захищав вал товщиною 30 і заввишки 12 м. Під валом був рів, нагорі – дерев’яна стіна з галереєю для гарнізону. Для захисту від підпалу її мастили глиною і білили вапном. Натомість Поділ, торговий район на березі Дніпра, залишався практично беззахисним. Фортифікацію Києва розробляли двісті років тому, за Володимира Хрестителя і Ярослава Мудрого. Тоді місту загрожували слов’янські князі і племена причорноморських кочівників, які не мали облогових машин і досвіду штурму фортець. Протистояти Батию було значно складніше. Монголи запозичили інженерні знання Китаю і цивілізацій Середньої Азії. Проти міського валу вони виставили армаду з 32-х каменокидальних машин. «Укріплення вони завойовують наступним чином. Якщо трапляється фортеця, вони оточують її; мало того, іноді вони так обгороджують її, що ніхто не може увійти або вийти; при цьому вони дуже хоробро б’ються знаряддями і стрілами і ні на один день або на ніч не припиняють битви, щоби ті, хто перебувають на укріпленнях, не мали відпочинку; самі ж татари відпочивають, бо розділяють війська, і одне змінює в бою інше, так що вони не дуже втомлюються», – розповідав італійський монах Плано Карпіні, який відвідав в 13 столітті Монгольську імперію
ПРИЧИНА 3. НІКОМУ ВОЮВАТИ Після загибелі дев’яти князів у битві на річці Калці 1223 року на Русі не залишилося досвідчених полководців, здатних керувати великою армією. Та й великої армії не було: позначалася роз’єднаність князів. Історики оцінюють кількість захисників Києва у 4-5 тисяч, серед яких було лише кількасот професійних дружинників тисяцького Дмитра. Сформоване з городян нечисленне ополчення не могло втримати вали протяжністю близько 3,5 км. Більшість киян були озброєні лише списами та сокирами. Частина жителів Києва втекли з міста в навколишні ліси. Залишилися переважно заможні люди з челяддю. Так само сильно, як монголів, вони боялися пограбування своїх садиб місцевою біднотою.
ПРИЧИНА 4. СИЛА МОНГОЛІВ Армія Батия налічувала до 40-50 тисяч бійців. Кожен мав 2-3 лука і 60-100 стріл, здатних пробити лати за три сотні кроків. Обладунки важкої монгольської кавалерії виготовляли з листкових пластин буйволячої шкіри, вкритих водовідштовхувальним лаком. За міцністю вони не поступалися залізу, але були значно легшими. З лози плели легкі щити. Для відбиття ударів в центрі кріпився металевий виступ. Під час штурму фортець монголи використовували требушети (метальні машини з протвагами), вихорові катапульти (каменомети кругової дії на вертикальному опорному стовпі) і бліди (легкі каменомети з метальним важелем). Найбільш потужними були каменомети китайського типу. Їхній важіль складався з кількох жердин, а натяжну мотузку тягнули дві людини. До 1240 року монголи, крім кочових племен і дрібних народів, перемогли китайську імперію Цзінь, Кара-киданьске ханство, величезну Хорезмську державу і волзьких булгар.
ПРИЧИНА 5. ВІДСУТНІСТЬ ДО Перед вторгненням Батия два руських правителі спробували заручитися підтримкою угорського короля Бели IV. Першим укласти військово-династичний союз запропонував чернігівський князь Михайло Всеволодович. Король відмовив, оскільки не сприймав монгольську небезпеку всерйоз. Потім в Пешт прибув галицько-волинський князь Данило Романович з сином Левом. Він не отримав війська і навіть не зміг пробитися назад в рідні землі. Пізніше Данило Галицький так само безуспішно шукав союзу з князем Конрадом I Мазовецьким в Польщі. Під час монгольської навали в Угорщину король Бела IV сам до у герцога Бабенберга, правителя Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена і папи римського Григорія IX. Але до не прийде.
За 1953 — 1958 гг. прирост сельскохозяйственной продукции составил 34% по сравнению с предыдущим пятилетием. Таких темпов развития село не знало со времен нэпа.
Однако эти успехи вселили в партийных лидеров и в самого Хрущева уверенность в силу административных решений. Быстрое улучшение благосостояния крестьян породило у них опасение в возможном его «перерождении» в кулачество. Да и усиление роли экономических стимулов объективно ослабляло потребность в административном вмешательстве в дела селян.
В 1959 г. началась реорганизация машинно-тракторных станций, в ходе которой колхозы, чтобы не остаться без техники, были вынуждены выкупать ее в течение лишь одного года, причем за высокую цену. Государство таким путем сумело за один год компенсировать почти все свои расходы предыдущих лет на развитие сельского хозяйства. Отрицательным последствием данного мероприятия была также потеря кадров механизаторов, до этого сосредоточенных в МТС. Вместо того чтобы переходить в колхозы, многие находили работу в районных центрах, городах.
По предложению выступившего на пленуме секретаря ПК Л. И. Брежнева было дано поручение государственным органам за 2 — 3 года скупить скот у рабочих совхозов и рекомендовать колхозам принять аналогичные меры. Результатом этих мер явился новый упадок личного подсобного хозяйства и обострение продовольственной проблемы в стране.
Попытки решить ее с кукурузной эпопеи» успеха тоже не принесли. С 1955 по 1962 г. площади под кукурузу были увеличены более чем вдвое (с 18 до 37 млн. га), порой даже за счет сокращения посевов пшеницы и ржи. Результат же оказался прямо противоположным затраченным усилиям: произошло общее снижение сбора зерновых. Ситуация усугубилась кризисом в освоении целинных земель в 1962 — 1963 гг., связанным не только с погодными условиями, но и с непродуманной системой землепользования, приведшей к эрозии (ухудшению) почв. В результате эффективность их возделывания упала на 65%.
Кризис сельского хозяйства привел к первым за долгие годы массовым закупкам зерна за границей (первая партия составила 12 млн. т), ставшим затем традиционными и еще более значительными.
В июне 1962 г. решением правительства были «временно» повышены на 30% цены на мясо и на 25% цены на масло. Это вызвало массовое недовольство и даже открытые выступления в рабочей среде. Наиболее серьезными стали события в Новочеркасске, где против семитысячной демонстрации рабочих были выдвинуты войска, танки, имелись многочисленные жертвы. Средства массовой информации хранили об этом полное молчание, однако эхо новочеркасских событий прокатилось по всей стране Авторитет Хрущева у простых людей стал падать.
Семилетний план (1959 — 1965) развития сельского хозяйства был провален. Вместо 70% рост составил лишь 15%.
До моменту приходу монголів Русь була розколотою, і значення Києва знизилося. Місто зберігає свій престиж, але володіння ним більше не означає верховенства над іншими князівствами.
До монголів Київ двічі штурмують і грабують удільні князі: в 1169 році син володимиро-суздальського князя Мстислав Андрійович; в 1203-му – овруцький князь Рюрик Ростиславич. Рідко кому в цей час вдається затриматися в Києві довше року. Місцеві завойовники опираються на нечисленні дружини і при появі під стінами більшого війська одразу тікають в свої спадкові землі. Серйозним ремонтом міських укріплень ніхто не займається.
Коли підходять монголи, в Києві взагалі немає князя. Місто належить Данилу Романовичу, правителю далекого Галицько-Волинського князівства. Він залишив в Києві намісника – тисяцького Дмитра. Той не міг ані надихнути жителів міста опиратися загарбникам, ані залучити для оборони необхідні ресурси.
ПРИЧИНА 2. ЗАСТАРІЛА ФОРТИФІКАЦІЯ
Київ складався з Верхнього міста і Подолу. Верхнє місто було розташоване на височині з крутими схилами і оперезане двома лініями укріплень. Його захищав вал товщиною 30 і заввишки 12 м. Під валом був рів, нагорі – дерев’яна стіна з галереєю для гарнізону. Для захисту від підпалу її мастили глиною і білили вапном. Натомість Поділ, торговий район на березі Дніпра, залишався практично беззахисним.
Фортифікацію Києва розробляли двісті років тому, за Володимира Хрестителя і Ярослава Мудрого. Тоді місту загрожували слов’янські князі і племена причорноморських кочівників, які не мали облогових машин і досвіду штурму фортець. Протистояти Батию було значно складніше. Монголи запозичили інженерні знання Китаю і цивілізацій Середньої Азії. Проти міського валу вони виставили армаду з 32-х каменокидальних машин.
«Укріплення вони завойовують наступним чином. Якщо трапляється фортеця, вони оточують її; мало того, іноді вони так обгороджують її, що ніхто не може увійти або вийти; при цьому вони дуже хоробро б’ються знаряддями і стрілами і ні на один день або на ніч не припиняють битви, щоби ті, хто перебувають на укріпленнях, не мали відпочинку; самі ж татари відпочивають, бо розділяють війська, і одне змінює в бою інше, так що вони не дуже втомлюються», – розповідав італійський монах Плано Карпіні, який відвідав в 13 столітті Монгольську імперію
ПРИЧИНА 3. НІКОМУ ВОЮВАТИ
Після загибелі дев’яти князів у битві на річці Калці 1223 року на Русі не залишилося досвідчених полководців, здатних керувати великою армією. Та й великої армії не було: позначалася роз’єднаність князів.
Історики оцінюють кількість захисників Києва у 4-5 тисяч, серед яких було лише кількасот професійних дружинників тисяцького Дмитра. Сформоване з городян нечисленне ополчення не могло втримати вали протяжністю близько 3,5 км. Більшість киян були озброєні лише списами та сокирами.
Частина жителів Києва втекли з міста в навколишні ліси. Залишилися переважно заможні люди з челяддю. Так само сильно, як монголів, вони боялися пограбування своїх садиб місцевою біднотою.
ПРИЧИНА 4. СИЛА МОНГОЛІВ
Армія Батия налічувала до 40-50 тисяч бійців. Кожен мав 2-3 лука і 60-100 стріл, здатних пробити лати за три сотні кроків. Обладунки важкої монгольської кавалерії виготовляли з листкових пластин буйволячої шкіри, вкритих водовідштовхувальним лаком. За міцністю вони не поступалися залізу, але були значно легшими. З лози плели легкі щити. Для відбиття ударів в центрі кріпився металевий виступ.
Під час штурму фортець монголи використовували требушети (метальні машини з протвагами), вихорові катапульти (каменомети кругової дії на вертикальному опорному стовпі) і бліди (легкі каменомети з метальним важелем). Найбільш потужними були каменомети китайського типу. Їхній важіль складався з кількох жердин, а натяжну мотузку тягнули дві людини.
До 1240 року монголи, крім кочових племен і дрібних народів, перемогли китайську імперію Цзінь, Кара-киданьске ханство, величезну Хорезмську державу і волзьких булгар.
ПРИЧИНА 5. ВІДСУТНІСТЬ ДО Перед вторгненням Батия два руських правителі спробували заручитися підтримкою угорського короля Бели IV. Першим укласти військово-династичний союз запропонував чернігівський князь Михайло Всеволодович. Король відмовив, оскільки не сприймав монгольську небезпеку всерйоз. Потім в Пешт прибув галицько-волинський князь Данило Романович з сином Левом. Він не отримав війська і навіть не зміг пробитися назад в рідні землі. Пізніше Данило Галицький так само безуспішно шукав союзу з князем Конрадом I Мазовецьким в Польщі.
Під час монгольської навали в Угорщину король Бела IV сам до у герцога Бабенберга, правителя Священної Римської імперії Фрідріха II Гогенштауфена і папи римського Григорія IX. Але до не прийде.
.