На территории, занятой славянскими племенами, образовалось два русских государственных центра: Киев и Новгород, каждый из которых контролировал определенную часть торгового пути «из варяг в греки».
В 862 г., согласно «Повести временных лет», новгородцы, желая прекратить начавшуюся междоусобную борьбу, пригласили варяжских князей управлять Новгородом. Прибывший по новгородцев варяжский князь Рюрик стал основателем русской княжеской династии.
Датой образования древнерусского государства условно считается 882 г., когда князь Олег, захвативший после смерти Рюрика власть в Новгороде, предпринял поход на Киев. Убив правящих там Аскольда и Дира, он объединил северные и южные земли в составе единого государства.
Легенда о призвании варяжских князей послужила основанием для создания так называемой норманнской теории возникновения древнерусского государства. Согласно этой теории, русские обратились к норманнам (так тогда называ-
ли выходцев из Скандинавии) для того, чтобы те навели порядок на русской земле. В ответ на Русь пришли трое князей: Рюрик, Синеус и Трувор. После смерти братьев Рюрик объединил под своей властью всю новгородскую землю.
Основанием для подобной теории стало укоренившееся в трудах немецких историков положение об отсутствии предпосылок для образования государства у восточных славян.
Последующие исследования опровергли эту теорию, поскольку определяющим фактором в процессе образования любого государства являются объективные внутренние условия, без наличия которых никакими внешними силами его создать невозможно. С другой стороны, рассказ об иноземном происхождении власти достаточно типичен для средневековых хроник и встречается в древних историях многих европейских государств.
После объединения новгородских и киевских земель в единое раннефеодальное государство киевский князь стал называться «великим князем». Он правил при совета, состоящего из других князей и дружинников. Сбор дани осуществлялся самим великим князем при старшей дружины (так называемые бояре, мужи). Была у князя младшая дружина (гриди, отроки). Древнейшей формой сбора дани было «полюдье». Поздней осенью князь объезжал подвластные ему земли, собирая дань и верша суд. Четко установленной нормы сдачи дани не было. Всю зиму князь проводил, объезжая земли и собирая дань. Летом же князь со своей дружиной обычно совершал военные походы, подчиняя славянские племена и воюя с соседями.
Постепенно все большая часть княжеских дружинников становилась земельными собственниками. Они вели собственное хозяйство, эксплуатируя труд закабаляемых ими крестьян. Постепенно такие дружинники усиливались и уже могли в дальнейшем противостоять великому князю как своими собственными дружинами, так и своей экономической силой.
Социальная и классовая структура раннефеодального государства Русь была нечеткой. Класс феодалов был пестр по своему составу. Это были великий князь с его приближенными, представители старшей дружины, ближайшее окружение князя — бояре, местные князья.
К числу зависимого населения принадлежали холопы (люди, утратившие свободу в результате продажи, долгов и т.п.), челядь (те, кто потерял свободу в результате плена), закупы (крестьяне, получившие от боярина «купу» — ссуду деньгами, зерном или тягловой силой) и др. Основную массу сельского населения составляли свободные общинники-смерды. По мере захвата их земель они превращались в феодально-зависимых людей.
Завершився процес централізації влади у формі абсолютної монархії, цьому сприяли форма державного управління сенс яких полягав у створенні адміністративної системи деєю централізму. Створюється ієрархічна система. Реформа органів влади на місцях (Перша губернська реформа) по ній Росія ділилася на 8 губерній, а губернії ділилися на повіти, на чолі губернії стояв губернатор, який володів: судової, адміністративної, поліцейської, фінансової владою, він відповідав за набори в армію, за розшук втікачів, за забезпечення продовольства в армії і за збір податків. У 1711 році замість Боярської думи був утворений урядовий сенат, з 9 чоловік призначаються монархом, це був вищий орган влади в країні. Він направляв роботу всіх державних установ в країні займався комплектування армії розвитком торгівлі, промисловості, фінансів. З 1717-1718год накази були замінені колегіями, колегії було всього 11, а у свій час 12, колегії мали чітко розмежовані сфери діяльності і обов'язки, свої функції вони здійснювали по всій країні військова колегія ведовала справами армії, адміралтейства колегія - займалася флотом, камер - колегія - фінансами, ревізійної служби -коллегія - контролем використання коштів в країні, комерц -коллегія - торгівлею, юстиц - колегія - законодавством. біг-колегія (біг-кора або камінь) -Промисловий.
У 1721 році був створений Священний Синод - церковна колегія, колегія яка ведовала справами церкви. в результаті цього було скасовано патріаршество в Росії Церква стала частиною державного апарату, зараз церква відділена від держави. У 1719 пройшла друга губернська реформа по яка все 8 губерній були розділені на 50 провінцій. У 1722 на чолі сенату був поставлений генерал прокурор. Надалі з'являються посади прокурорів. У 1 чверті 18 століття з'являється регулярна армія. Армія формується на основі рекрутських повинностей (1705) в рекрути брали 1 людини з 20 селянських дворів на довічну службу. У 1716 був введений військовий статут - закон життя армії. У 1704 в Петербурзі почалося будівництво адміралтейства і верфей, на яких будували кораблі Балтійського флоту. До цього кораблі будувалися в районі Воронежа і в Архангельську. У 1720 році Петро 1 написав Морський статут, який був законом життя флоту, в 1721 сенат завітав Петру 1 титул імператора, Росія стала імперією.
На территории, занятой славянскими племенами, образовалось два русских государственных центра: Киев и Новгород, каждый из которых контролировал определенную часть торгового пути «из варяг в греки».
В 862 г., согласно «Повести временных лет», новгородцы, желая прекратить начавшуюся междоусобную борьбу, пригласили варяжских князей управлять Новгородом. Прибывший по новгородцев варяжский князь Рюрик стал основателем русской княжеской династии.
Датой образования древнерусского государства условно считается 882 г., когда князь Олег, захвативший после смерти Рюрика власть в Новгороде, предпринял поход на Киев. Убив правящих там Аскольда и Дира, он объединил северные и южные земли в составе единого государства.
Легенда о призвании варяжских князей послужила основанием для создания так называемой норманнской теории возникновения древнерусского государства. Согласно этой теории, русские обратились к норманнам (так тогда называ-
ли выходцев из Скандинавии) для того, чтобы те навели порядок на русской земле. В ответ на Русь пришли трое князей: Рюрик, Синеус и Трувор. После смерти братьев Рюрик объединил под своей властью всю новгородскую землю.
Основанием для подобной теории стало укоренившееся в трудах немецких историков положение об отсутствии предпосылок для образования государства у восточных славян.
Последующие исследования опровергли эту теорию, поскольку определяющим фактором в процессе образования любого государства являются объективные внутренние условия, без наличия которых никакими внешними силами его создать невозможно. С другой стороны, рассказ об иноземном происхождении власти достаточно типичен для средневековых хроник и встречается в древних историях многих европейских государств.
После объединения новгородских и киевских земель в единое раннефеодальное государство киевский князь стал называться «великим князем». Он правил при совета, состоящего из других князей и дружинников. Сбор дани осуществлялся самим великим князем при старшей дружины (так называемые бояре, мужи). Была у князя младшая дружина (гриди, отроки). Древнейшей формой сбора дани было «полюдье». Поздней осенью князь объезжал подвластные ему земли, собирая дань и верша суд. Четко установленной нормы сдачи дани не было. Всю зиму князь проводил, объезжая земли и собирая дань. Летом же князь со своей дружиной обычно совершал военные походы, подчиняя славянские племена и воюя с соседями.
Постепенно все большая часть княжеских дружинников становилась земельными собственниками. Они вели собственное хозяйство, эксплуатируя труд закабаляемых ими крестьян. Постепенно такие дружинники усиливались и уже могли в дальнейшем противостоять великому князю как своими собственными дружинами, так и своей экономической силой.
Социальная и классовая структура раннефеодального государства Русь была нечеткой. Класс феодалов был пестр по своему составу. Это были великий князь с его приближенными, представители старшей дружины, ближайшее окружение князя — бояре, местные князья.
К числу зависимого населения принадлежали холопы (люди, утратившие свободу в результате продажи, долгов и т.п.), челядь (те, кто потерял свободу в результате плена), закупы (крестьяне, получившие от боярина «купу» — ссуду деньгами, зерном или тягловой силой) и др. Основную массу сельского населения составляли свободные общинники-смерды. По мере захвата их земель они превращались в феодально-зависимых людей.
Завершився процес централізації влади у формі абсолютної монархії, цьому сприяли форма державного управління сенс яких полягав у створенні адміністративної системи деєю централізму. Створюється ієрархічна система. Реформа органів влади на місцях (Перша губернська реформа) по ній Росія ділилася на 8 губерній, а губернії ділилися на повіти, на чолі губернії стояв губернатор, який володів: судової, адміністративної, поліцейської, фінансової владою, він відповідав за набори в армію, за розшук втікачів, за забезпечення продовольства в армії і за збір податків. У 1711 році замість Боярської думи був утворений урядовий сенат, з 9 чоловік призначаються монархом, це був вищий орган влади в країні. Він направляв роботу всіх державних установ в країні займався комплектування армії розвитком торгівлі, промисловості, фінансів. З 1717-1718год накази були замінені колегіями, колегії було всього 11, а у свій час 12, колегії мали чітко розмежовані сфери діяльності і обов'язки, свої функції вони здійснювали по всій країні військова колегія ведовала справами армії, адміралтейства колегія - займалася флотом, камер - колегія - фінансами, ревізійної служби -коллегія - контролем використання коштів в країні, комерц -коллегія - торгівлею, юстиц - колегія - законодавством. біг-колегія (біг-кора або камінь) -Промисловий.
У 1721 році був створений Священний Синод - церковна колегія, колегія яка ведовала справами церкви. в результаті цього було скасовано патріаршество в Росії Церква стала частиною державного апарату, зараз церква відділена від держави. У 1719 пройшла друга губернська реформа по яка все 8 губерній були розділені на 50 провінцій. У 1722 на чолі сенату був поставлений генерал прокурор. Надалі з'являються посади прокурорів. У 1 чверті 18 століття з'являється регулярна армія. Армія формується на основі рекрутських повинностей (1705) в рекрути брали 1 людини з 20 селянських дворів на довічну службу. У 1716 був введений військовий статут - закон життя армії. У 1704 в Петербурзі почалося будівництво адміралтейства і верфей, на яких будували кораблі Балтійського флоту. До цього кораблі будувалися в районі Воронежа і в Архангельську. У 1720 році Петро 1 написав Морський статут, який був законом життя флоту, в 1721 сенат завітав Петру 1 титул імператора, Росія стала імперією.
Объяснение:
внутрішня політика