Алия Молдагулова - (настоящее имя Илья) 1925 г. 25 октября, Актюбинская область,
Он родился в селе Булак Кобдинского района. Когда ему было 8 лет
1943 г. Центр подготовки снайперов
выпускники женской школы. 54-е специальные винтовки с 1943 года
бригада 4-го батальона
был снайпером. Более 30 солдат и офицеров вражеской армии
уничтожил источник.
В январе 1944 года Псковская дивизия в Псковской области 14 января
пошел в решающий бой на направлении 1944 г.
Освобождение села Казачиха от врага.
во время алии
храбро умер. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1944 г. Алие Молдагуловой.
Ему присвоено звание Героя Союза. Орден Ленина
был награжден.
Улицы имени Алии, десятки школ, корабли ВМФ, Каспийское море.
Багаж называется транспортным кораблем. Памятники воздвигнуты в Актобе, Астане, Алматы, Москве, Санкт-Петербурге, Новосокольниках. Региональный в Актобе мемориал.
На відміну від інших регіонів Русі, де внаслідок монгольської навали культура переживала занепад, у Галицько-Волинській державі XIII - першої половини XIV ст ігалося її піднесення. Значною мірою цьому сприяли розвиток економіки й розбудова міст, в яких переважно й зосереджувалося культурне життя. У міському житті виразно простежувалася тяглість культурних традицій Руської держави. Водночас виразно виявлялися риси самобутності й оригінальності. При цьому Галицько-Волинська держава залишалася відкритою для культурних запозичень з країн Центрально-Східної Європи.
Самобутність культури Галицько-Волинської держави зумовлювалась особливостями її розвитку.
Початкова освіта в Галичині и на Волині зберігала риси, що сформувалися в попередні часи. Про поширення письменності серед населення свідчать численні знахідки археологами бронзових і кістяних «писал» для письма на воскових табличках у Галичі, Звенигороді, Перемишлі та інших містах. З розбудовою міст, церков і монастирів зростала кількість початкових шкіл. У них навчали читання, письма, церковного співу, інколи іконопису. Учнів виховували в християнській моралі, навчали молитов, основ православної віри. При дворах князів у Галичі, ВолодимиріВолинському, Холмі існували освітні заклади вищого ступеня, в яких, вочевидь, викладалися елементи риторики, філософських і правових знань і основи книгописної майстерності. Зокрема, джерела зберегли для нас відомості про те, що «навчатися святим книгам» віддав свого сина Лаврентія тивун князя Володимира Васильковича Петро.
Високоосвіченою людиною був і сам князь Володимир Василькович. Завдяки йому в Галицько-Волинській державі надзвичайну пошану мала рукописна книга. Книжники-переписувачі здобували освіту в монастирях. Деякі нащадки заможних родин виїжджали на навчання до Візантії та західноєвропейських університетів.
Освіта розвивалася за традиціями, започаткованими в Київській Русі. Новим явищем стало заснування освітніх центрів при дворах князів і здобуття окремими особами вищої освіти за кордоном.
Перевод:
Алия Молдагулова - (настоящее имя Илья) 1925 г. 25 октября, Актюбинская область,
Он родился в селе Булак Кобдинского района. Когда ему было 8 лет
1943 г. Центр подготовки снайперов
выпускники женской школы. 54-е специальные винтовки с 1943 года
бригада 4-го батальона
был снайпером. Более 30 солдат и офицеров вражеской армии
уничтожил источник.
В январе 1944 года Псковская дивизия в Псковской области 14 января
пошел в решающий бой на направлении 1944 г.
Освобождение села Казачиха от врага.
во время алии
храбро умер. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1944 г. Алие Молдагуловой.
Ему присвоено звание Героя Союза. Орден Ленина
был награжден.
Улицы имени Алии, десятки школ, корабли ВМФ, Каспийское море.
Багаж называется транспортным кораблем. Памятники воздвигнуты в Актобе, Астане, Алматы, Москве, Санкт-Петербурге, Новосокольниках. Региональный в Актобе мемориал.
Музей работает.
Название текста: Әлия Молдағұлова.
Думаю так
На відміну від інших регіонів Русі, де внаслідок монгольської навали культура переживала занепад, у Галицько-Волинській державі XIII - першої половини XIV ст ігалося її піднесення. Значною мірою цьому сприяли розвиток економіки й розбудова міст, в яких переважно й зосереджувалося культурне життя. У міському житті виразно простежувалася тяглість культурних традицій Руської держави. Водночас виразно виявлялися риси самобутності й оригінальності. При цьому Галицько-Волинська держава залишалася відкритою для культурних запозичень з країн Центрально-Східної Європи.
Самобутність культури Галицько-Волинської держави зумовлювалась особливостями її розвитку.
Початкова освіта в Галичині и на Волині зберігала риси, що сформувалися в попередні часи. Про поширення письменності серед населення свідчать численні знахідки археологами бронзових і кістяних «писал» для письма на воскових табличках у Галичі, Звенигороді, Перемишлі та інших містах. З розбудовою міст, церков і монастирів зростала кількість початкових шкіл. У них навчали читання, письма, церковного співу, інколи іконопису. Учнів виховували в християнській моралі, навчали молитов, основ православної віри. При дворах князів у Галичі, ВолодимиріВолинському, Холмі існували освітні заклади вищого ступеня, в яких, вочевидь, викладалися елементи риторики, філософських і правових знань і основи книгописної майстерності. Зокрема, джерела зберегли для нас відомості про те, що «навчатися святим книгам» віддав свого сина Лаврентія тивун князя Володимира Васильковича Петро.
Високоосвіченою людиною був і сам князь Володимир Василькович. Завдяки йому в Галицько-Волинській державі надзвичайну пошану мала рукописна книга. Книжники-переписувачі здобували освіту в монастирях. Деякі нащадки заможних родин виїжджали на навчання до Візантії та західноєвропейських університетів.
Освіта розвивалася за традиціями, започаткованими в Київській Русі. Новим явищем стало заснування освітніх центрів при дворах князів і здобуття окремими особами вищої освіти за кордоном.