1.С какими из перечисленных веществ будет реагировать оксид натрия: вода, азотная кислота, оксид бария, гидроксид кальция, фосфорная кислота, оксид серы (IV)? Запишите уравнения возможных реакций.
Теллуровая кислота — слабая многоосновная неорганическая кислота состава H6TeO6 (H2TeO4•2H2O), соответствующая высшей степени окисления теллура (+6)
Физические свойства
Бесцветные кристаллы, растворимые в воде, не растворяются в концентрированной азотной кислоте.
Получают взаимодействием элементарного теллура с 30%-м раствором перекиси водорода при нагревании на водяной бане. При температуре ниже 10 °С выделяется из раствора в виде кристаллогидрата H6TeO6•4H2O. Соли теллуровой кислоты могут быть получены растворением оксида теллура(VI) в концентрированных растворах щелочей либо сплавлением теллуритов с КNО3
Химические свойства
Слабая кислота; К1 = 2•10−8, К2 = 1•10−11. Относительно неустойчива; при нагревании до 140 °С образует аллотеллуровую кислоту — вязкую хорошо смешивающуюся с водой жидкость, представляющую собой, по-видимому, раствор смеси полимерных теллуровых кислот. Выше 300 °С распадается на TeO3 и воду.
Соли теллуровой кислоты — теллураты. На металл могут замещаться все атомы водорода, поэтому известны как частично (Na2H4TeO6), так и полностью замещённые (Na6TeO6) производные. Na6TeO6, получаемый сплавлением теллуровой кислоты с NaOH, на воздухе постепенно переходит в Na2H4TeO6•3H2O.
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
Теллуровая кислота — слабая многоосновная неорганическая кислота состава H6TeO6 (H2TeO4•2H2O), соответствующая высшей степени окисления теллура (+6)
Физические свойства
Бесцветные кристаллы, растворимые в воде, не растворяются в концентрированной азотной кислоте.
Получают взаимодействием элементарного теллура с 30%-м раствором перекиси водорода при нагревании на водяной бане. При температуре ниже 10 °С выделяется из раствора в виде кристаллогидрата H6TeO6•4H2O. Соли теллуровой кислоты могут быть получены растворением оксида теллура(VI) в концентрированных растворах щелочей либо сплавлением теллуритов с КNО3
Химические свойства
Слабая кислота; К1 = 2•10−8, К2 = 1•10−11. Относительно неустойчива; при нагревании до 140 °С образует аллотеллуровую кислоту — вязкую хорошо смешивающуюся с водой жидкость, представляющую собой, по-видимому, раствор смеси полимерных теллуровых кислот. Выше 300 °С распадается на TeO3 и воду.
Соли теллуровой кислоты — теллураты. На металл могут замещаться все атомы водорода, поэтому известны как частично (Na2H4TeO6), так и полностью замещённые (Na6TeO6) производные. Na6TeO6, получаемый сплавлением теллуровой кислоты с NaOH, на воздухе постепенно переходит в Na2H4TeO6•3H2O.
Молярная масса: 229,64 г/моль
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.