Ну, начнем с того, что аналитическая реакция - это химическая реакция, при которой анализируемое вещество при взаимодействии с аналитическим реагентом образует продукт с заметными аналитическими признаками. Проще говоря, аналитические реакции –это реакции, которые сопровождаются выпадением или растворением осадка, изменением окраски анализируемого раствора, выделением газообразных веществ.
Через малу поширеність в природі переважно використовують синтезований карбід Силіцію. Уперше широкомасштабне виробництво SiC почав Едвард Гудріч Ачесон в 1890 році. Ачесон намагався виготовити штучні алмази нагріванням з суміші глини (силікату алюмінію) і порошкоподібного коксу (вуглецю) в залізній мисці. Блакитні кристали, які утворилися при цьому він назвав карборундумом , вважаючи, що це нова сполука вуглецю і алюмінію, схожа на корунд. Ачесон запатентував іб одержання порошку карбіду Силіцію 28 лютого 1893. Цілком можливо, що він назвав матеріал "карборунд" за аналогією з корундом, який є ще однією дуже твердою речовиною (твердість ів за шкалою Мооса).
Найпростішим виробництва є спікання кремнезему з вугле-цем в графітовій електропечі Ачесона при високій температурі 1600-25000 С [1]:
Ну, начнем с того, что аналитическая реакция - это химическая реакция, при которой анализируемое вещество при взаимодействии с аналитическим реагентом образует продукт с заметными аналитическими признаками. Проще говоря, аналитические реакции –это реакции, которые сопровождаются выпадением или растворением осадка, изменением окраски анализируемого раствора, выделением газообразных веществ.
Примеры реакций:
реакции окрашивания пламени (Na+ – желтый; Sr2+ – красный; Ba2+ – зеленый; K+ – фиолетовый; Tl3+ – зеленый, In+– синий и др.);
Ва2+ + SО42- = ВаSО4↓ - Образование белого осадка
СО32- + 2Н3О+ = СО2↑ +3Н2О - Выделение пузырьков газа
Mn2+ + 2H2O2 = MnO2↓ + 2H2O - Образование темно-коричневого осадка
Відповідь:
Через малу поширеність в природі переважно використовують синтезований карбід Силіцію. Уперше широкомасштабне виробництво SiC почав Едвард Гудріч Ачесон в 1890 році. Ачесон намагався виготовити штучні алмази нагріванням з суміші глини (силікату алюмінію) і порошкоподібного коксу (вуглецю) в залізній мисці. Блакитні кристали, які утворилися при цьому він назвав карборундумом , вважаючи, що це нова сполука вуглецю і алюмінію, схожа на корунд. Ачесон запатентував іб одержання порошку карбіду Силіцію 28 лютого 1893. Цілком можливо, що він назвав матеріал "карборунд" за аналогією з корундом, який є ще однією дуже твердою речовиною (твердість ів за шкалою Мооса).
Найпростішим виробництва є спікання кремнезему з вугле-цем в графітовій електропечі Ачесона при високій температурі 1600-25000 С [1]:
SiO2+3C 1600-2500˚C SiC + 2CO, (1.1)
Пояснення: